В останні роки ізраїльська судова система опинилася під безпрецедентним тиском, а її представники зіштовхуються з погрозами, переслідуваннями та кампанією з де-легітимізації. Ця ситуація, що загострилася на тлі обговорення судової реформи, викликає серйозне занепокоєння щодо майбутнього демократичних інститутів країни.


Судді під прицілом: Від погроз до де-легітимізації

Як свідчать відверті інтерв'ю ізраїльським ЗМІ, судді, навіть ті, хто вже вийшов на пенсію, відчувають себе вразливими. Рут Лорх, колишня президентка окружного суду, яка розглядала гучні справи про вбивства, такі як справа родини Давабше або вбивство бізнесмена Ельдада Пері, згадує, як на її машині розкидали листівки з наклепами. Вона визнає, що відчувала загрозу, але не мала охорони. За її словами, зневажливе ставлення до суддів 'зверху' просочується в судові зали, підриваючи почуття справедливості у громадян.


Міра Пелаї-Ром, колишня суддя у справах сім'ї, яка нині працює медіатором, розповідає про ще більш тривожні інциденти. Судді ставали жертвами фотомонтажів і публікацій оголених фотографій в інтернеті. Вона особисто отримувала телефонні дзвінки та повідомлення з погрозами від учасників судових процесів, а одного разу навіть повідомлення від служби безпеки про те, що заарештований погрожував її вбити. 'Відчуття таке, що ти абсолютно один', — зазначає вона.


Особливо гостро ситуація відчувається після переслідувань професора Аарона Барака, колишнього президента Верховного Суду, якого нещодавно турбував правий активіст. Рут Лорх назвала це 'жахливою несправедливістю', підкреслюючи, що критика рішень не повинна переходити в особисті нападки. Пелаї-Ром додає, що завдяки таким юристам, як Барак, Ізраїль мав високий міжнародний авторитет, а ЦАХАЛ вважався однією з найморальніших армій світу.


Розвінчання міфу про 'закриту кліку'

Однією з головних претензій прихильників судової реформи є твердження, що ізраїльські судді є 'закритою клікою' без різноманітності, що працює за принципом 'свій до свого'. Усі опитані судді категорично спростовують цей міф.


Міра Пелаї-Ром називає це 'міською легендою' і наводить свій приклад, як вона пройшла відбір без жодних зв'язків. Рут Лорх, марокканського походження, згадує, що походила з бідної родини і не мала жодних протекцій, але досягла високих посад. Вона також розповідає про дискримінацію, з якою зіткнулася в молодості, коли їй відмовили в оренді кімнати через її походження.


Давид Шауль Габай-Ріхтер, наймолодший із трьох, суддя мирового суду в Єрусалимі, також підкреслює величезне різноманіття серед суддів: 53% жінок, представники різних громад – харедим, релігійні націоналісти, світські, а також ефіопські та арабські судді. Він зазначає, що 'існує величезна прірва між риторикою в ЗМІ та повсякденною реальністю'.


Судді підкреслюють, що процеси відбору стали набагато суворішими, і існують численні обмеження, щоб уникнути конфлікту інтересів. 'Сказати, що судді — це хунта і що 'свій до свого', настільки неправильно і образливо, і відірвано від реальності', — заявляє Лорх.


Чому судді мовчать і хто цим користується?

Судді визнають, що одним із факторів, що сприяє дезінформації, є їхнє 'мовчання' під час перебування на посаді. Це створює вакуум, який заповнюється негативною риторикою.


Міра Пелаї-Ром зазначає, що 'будь-який суб'єкт може говорити, що хоче, а судова система мовчить, вона нічого не може сказати'. Цим користуються певні політичні сили, щоб дискредитувати систему. Судді, які брали участь у документальному фільмі 'Судді', сподіваються, що він допоможе відновити довіру суспільства, показавши людську сторону їхньої роботи.


Аналітичний блок: Вплив на українську громаду та відносини з Україною

Ерозія довіри до судової системи та тиск на суддів в Ізраїлі має прямі та непрямі наслідки для української громади та відносин між Ізраїлем та Україною.


Для української громади в Ізраїлі, яка налічує десятки тисяч громадян, стабільна та незалежна судова система є наріжним каменем захисту їхніх прав та інтересів. Іммігранти, репатріанти та тимчасові жителі часто стикаються з питаннями, що вимагають неупередженого правосуддя: від трудових спорів та питань громадянства до сімейних справ, таких як розлучення чи опіка над дітьми. Досвід Міри Пелаї-Ром у сімейних судах особливо показовий, адже ці питання є вкрай чутливими. Якщо довіра до судів підірвана, українці, як і інші громадяни, можуть почуватися незахищеними, а їхні законні права можуть бути поставлені під загрозу через політичний вплив або публічний тиск.


Щодо відносин між Ізраїлем та Україною, які зараз перебувають у чутливому стані через війну, ослаблення демократичних інститутів в Ізраїлі може викликати занепокоєння. Україна, що бореться за свою незалежність та демократичний вибір, цінує підтримку країн з міцними демократичними традиціями. Незалежна судова система є одним із ключових стовпів демократії. Якщо Ізраїль, який є прикладом стабільної демократії на Близькому Сході, демонструє ознаки ослаблення судової незалежності, це може бути сприйнято як негативний сигнал. Міжнародний авторитет ізраїльської правової системи, про який згадує Пелаї-Ром, важливий для двосторонніх відносин, оскільки він підкреслює спільні цінності верховенства права та справедливості, які є основою для співпраці та взаєморозуміння між країнами.


Висновок

Ситуація, що склалася навколо судової системи Ізраїлю, є викликом для фундаментальних принципів демократії. Відновлення довіри до суддів та захист їхньої незалежності — це не лише внутрішня справа Ізраїлю, а й запорука стабільності для всіх його громадян, включно з українською громадою, та важливий елемент у підтримці міжнародного авторитету країни.