Адміністрація обраного президента США Дональда Трампа продовжує тиснути на Тегеран, очікуючи відповіді на пропозицію щодо припинення бойових дій. Попри заяви Вашингтона про те, що реакція очікувалася «протягом кількох годин» ще у п'ятницю, станом на неділю Іран зберігає мовчання. На тлі дипломатичного очікування ситуація в акваторії Перської затоки залишається вибухонебезпечною: після короткого затишшя зафіксовано нову атаку на цивільне судно біля берегів Катару.

Танкерна дипломатія та інцидент біля Дохи

У неділю вранці на вантажному судні, що прямувало з Абу-Дабі до катарського порту Месайїд, спалахнула пожежа внаслідок влучання «неідентифікованого боєприпасу». Міністерство оборони Катару пізніше підтвердило, що судно було атаковане безпілотником у територіальних водах країни. За даними Центру морських торговельних операцій Сполученого Королівства (UKMTO), вогонь вдалося загасити, екіпаж не постраждав, а екологічної шкоди не зафіксовано.

Водночас спостерігається важливий деескалаційний крок: катарський танкер із зрідженим природним газом (ЗПГ) уперше з початку великої війни (28 лютого) отримав дозвіл на прохід через Ормузьку протоку в напрямку Пакистану. Іранські джерела стверджують, що Тегеран санкціонував цей маневр як «захід побудови довіри» з Катаром та Пакистаном, які виступають ключовими посередниками в переговорах. Успішне завершення цього рейсу може стати індикатором готовності Ірану до часткового розблокування судноплавства.

Маямі та Пекін: геополітика великої угоди

Дипломатична активність перемістилася до Флориди, де майбутній держсекретар Марко Рубіо та спеціальний посланник Стів Віткофф провели зустріч із прем'єр-міністром Катару Мухаммедом аль-Тані. Характерно, що катарський лідер змінив свої плани після зустрічі з віцепрезидентом Джей Ді Венсом і замість повернення в Доху вилетів до Маямі для термінових консультацій. Хоча офіційний звіт Держдепартаменту не містив прямої згадки про Іран, фокусуючись на «стримуванні загроз та регіональній безпеці», джерела видання Axios підтверджують, що головною темою був меморандум про взаєморозуміння для завершення війни.

Паралельно з цим Дональд Трамп готується до візиту в Китай, де запланована його зустріч із Сі Цзіньпіном. Пекін має значний економічний важіль впливу на Тегеран, і Вашингтон, очевидно, має намір використати «китайську карту» для остаточного примусу Ірану до миру.

Військовий паритет та загрози КВІР

Напруга на воді підкріплюється жорсткою риторикою. Командувач Військово-морських сил Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) заявив, що будь-яка атака США на іранські нафтові танкери призведе до «нищівного удару» по американських базах у регіоні. «Наші ракети та дрони націлені на ворога, ми чекаємо лише наказу», — цитують його іранські державні медіа. Це стало відповіддю на дії ВМС США, які нещодавно заблокували два іранські судна, що намагалися прорвати морську блокаду портів Ісламської Республіки.

Британія також посилює свою присутність: есмінець HMS Dragon перекидається з Середземного моря до Перської затоки. Корабель приєднається до міжнародної місії під егідою Лондона та Парижа для захисту торговельних шляхів, що підкреслює глобальний характер кризи в Ормузькій протоці.

Психологічна війна Трампа

Окремим фронтом виступає медійна активність Трампа. У своїй соцмережі Truth Social він опублікував серію зображень, створених штучним інтелектом, що демонструють знищення іранського флоту та БПЛА. На одному з фото американський есмінець лазером спопеляє дрони з підписом «Бувай, бувай, безпілотники», на іншому — іранські катери тонуть на очах у самого Трампа.

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі назвав такі дії та військові маневри США «небезпечними пригодами», наголосивши, що іранці ніколи не піддаються тиску. Проте вибух у місті Чабагар на південному сході Ірану, який офіційно назвали «контрольованим знищенням боєприпасів», додає нервовості загальному фону, поки світ чекає, чи наважиться Тегеран на дипломатичний компроміс, чи обере подальшу ескалацію.