Новий етап розслідування МКС щодо Ізраїлю

Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі розглядає можливість видачі ордерів на арешт п’яти високопоставлених ізраїльських чиновників та військових офіцерів. Це відбувається через півтора року після того, як суд ініціював аналогічні запити щодо прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу та колишнього міністра оборони Йоава Галланта. Хоча офіційні представники Гаазького суду спростували інформацію про те, що ордери вже підписані, підтверджено, що процес розгляду запиту триває.

Хто у списку потенційних фігурантів

За інформацією, яку отримав міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір від Міністерства закордонних справ Ізраїлю, запит на видачу ордерів стосується низки ключових постатей держави. Раніше головний прокурор МКС Карім Хан активно лобіював притягнення до відповідальності Ітамара Бен-Гвіра та міністра фінансів Бецалеля Смотрича. Крім них, у контексті розслідування згадуються імена нинішнього міністра оборони Ісраеля Каца, колишнього начальника Генерального штабу ЦАХАЛу Герці Га-Леві та чинного заступника начальника Генштабу Еяля Заміра.

Деталі розслідування та роль прокуратури

Центральним напрямком розслідування, яке проводилося протягом кількох місяців до призупинення діяльності Каріма Хана, є питання фінансування поселенської діяльності на Західному березі та постачання зброї цивільним особам (поселенцям). Провідним слідчим у цій справі є Абдуллаї Сає, представник Сенегалу, якого в ізраїльських політичних колах вважають упередженим через його прагнення отримати посаду судді в МКС. Рішення про подання запиту на видачу ордерів ухвалила виконувачка обов’язків прокурора Нежат Шамім Хан.

Секретність як новий інструмент тиску

На відміну від публічних ордерів, виданих щодо Беньяміна Нетаньягу та Йоава Галланта, цього разу МКС може застосувати процедуру «секретних ордерів». Такий механізм дозволяє суду приховувати факт видачі документа, щоб підозрювані не могли завчасно вжити заходів безпеки або змінити плани подорожей для уникнення арешту. Ізраїльська сторона наразі оцінює ризики, пов’язані з цією зміною в тактиці міжнародного органу, який намагається уникнути витоку інформації на етапі підготовки документів.