Едіт Ева Егер, психологиня та письменниця, яка пройшла через жахіття Аушвіцу, померла у віці 99 років. Її життя стало символом незламності духу та здатності до зцілення після глибоких травм, які вона описала у своїх працях «Вибір», «Дар» та «Балерина з Аушвіцу».

У 16-річному віці Егер разом із родиною депортували до табору смерті. Її батьки загинули в газових камерах, а саму Едіт нацистський злочинець Йозеф Менгеле змушував танцювати під музику «Блакитного Дунаю». Саме в той момент вона сформулювала думку, що стала основою її подальшої філософії: кат, який чинить злочини, залишається в’язнем власної жорстокості, тоді як жертва здатна зберегти внутрішню свободу.

Після звільнення Егер присвятила десятиліття вивченню природи травми. Як терапевтка, вона працювала з ветеранами війни та людьми, що пережили фізичне насильство, навчаючи їх, що ми не здатні змінити минуле, проте завжди маємо владу над тим, як жити далі. Її методика допомогла сотням фахівців у всьому світі працювати з наслідками катастрофічних подій.

Ройтал Яхін-Краковський, генеральна директорка організації «Марш живих», наголосила, що відхід таких постатей загострює потребу в збереженні історичної пам’яті. Час, протягом якого можна почути свідчення очевидців Голокосту з перших вуст, добігає кінця, що робить кожну історію вцілілих безцінною для наступних поколінь.