У 604 році до нашої ери вавилонський цар Навуходоносор II спалив Ашкелон дощенту. Місто він знищив не зі злоби — а щоб назавжди стерти його з карти. Парадокс: саме це знищення зберегло Ашкелон для нащадків. Шар попелу законсервував під собою грецьку кераміку, філістимські майстерні, кананейські святині — і через 2600 років археологи з Гарвардського університету розкопали все це в ідеальному стані.
Ашкелон — одне з небагатьох міст на землі, де урбаністична безперервність вимірюється не сотнями, а тисячами років. Перші поселення тут з'явились близько 4000 років до нашої ери, у халколітичний період. Відтоді місто не спустіло жодного разу — аж до 1270 року нашої ери, коли мамлюкський султан Байбарс наказав зрівняти його з землею. Шість тисяч років суцільної присутності людини — і майже 700 років порожнечі, після яких Ашкелон народився вдруге.
Місто на перетині світів: кананейський мегаполіс
Щоб зрозуміти, чому саме тут — треба подивитись на карту. Ашкелон стоїть на середземноморському узбережжі, рівно на півдорозі між Єгиптом і Сирією. Підземні водоносні шари, утворені давньою рікою, що текла тут 15 мільйонів років тому, давали місту надійне водопостачання навіть у засушливі роки. Пагорб з пісковику — природна фортеця. Гавань — вікно у Середземне море.
У добу середньої бронзи, між 2000 і 1550 роками до нашої ери, кананейський Ашкелон став найбільшим і найстарішим морським портом давньої Палестини. Площа міста перевищувала 60 гектарів — майже вдвічі більше, ніж більшість сучасних йому міст регіону. Стіни завдовжки понад два кілометри, заввишки 15 метрів і завтовшки 45 метрів із землебитного насипу — такий масштаб укріплень не мав аналогів на узбережжі.
У 1993 році археологи експедиції Леона Леві (Гарвардський університет) виявили всередині цього насипу міські ворота, датовані 1825 роком до нашої ери. Найстаріша аркова міська брама у світі — 15 метрів завдовжки, 2,5 метра завширшки, майже 4 метри заввишки. Збудована з цегли-сирцю і вапнякового пісковику, вона збереглася на висоту двох поверхів. Через неї проходили стандартні бронзовоdобові вози — ширина була розрахована саме під них.
Поряд з воротами у 1991 році знайшли інше скарбище: у руїнах кананейського святилища — срібного теля, дбайливо укладеного у керамічний ковчег. Статуетка заввишки близько 10 сантиметрів, вилита з бронзи й вкрита сріблом, зображала Ваала або Ела — головних богів кананейського пантеону. Це та сама традиція «золотого теляти», проти якої пізніше так гаряче виступали єврейські пророки.
Філістимляни: хто вони насправді
Близько 1175 року до нашої ери на узбережжі з'явились «народи моря» — так єгипетські хроніки називали хвилю мігрантів, що прийшла з Егейського басейну після краху мікенської цивілізації. Частина з них осіла на узбережжі Палестини й увійшла в історію під назвою «філістимляни». Ашкелон став одним з п'яти їхніх головних міст — разом з Газою, Ашдодом, Екроном і Гатом.
Єврейська Біблія зробила філістимлян уособленням ворога — і цей образ надовго закріпився у культурній пам'яті. Але археологія малює складнішу картину. Розкопки в Ашкелоні виявили, що філістимська культура була глибоко інтегрована в середземноморські торговельні мережі: грецька кераміка, фінікійський посуд, єгипетські статуетки — все це мирно уживалось в ашкелонських домівках XII–VII століть до нашої ери.
У 2013–2016 роках та сама гарвардська експедиція виявила за міськими стінами єдине відоме філістимське кладовище — понад 200 поховань XI–VIII століть до нашої ери. Аналіз ДНК похованих, опублікований у 2019 році в журналі Science Advances, підтвердив: рання філістимська популяція справді мала значний генетичний компонент із Південної Європи — Егейського регіону або Іберійського півострова. Через кілька поколінь ця складова розчинилась у місцевому кананейському населенні. Але поряд з головами мерців клали маленькі глечики з парфумами — звичай, якого не знали ані кананеяни, ані єгиптяни.
Ашкелон у добу філістимлян був торговим містом із виходом у відкрите море. Після вавилонської пожежі 604 року до нашої ери, що знищила торговий квартал і вигнала мешканців у вигнання, філістимська цивілізація фактично припинила існування. Але місто встало з попелу знову.
Навуходоносор, Герод і римська вольниця
Вавилонська хроніка (табличка BM 21946, що зберігається в Британському музеї) описує похід Навуходоносора II 604 року до нашої ери чітко: цар узяв місто, захопив його царя Агу і забрав усіх жителів у полон до Вавилонії. Після відновлення під перською владою — після 539 року до нашої ери, коли Кір Великий захопив Вавилон — Ашкелон перетворився на процвітаючий торговий центр під патронатом фінікійських міст Тіру і Сідону.
Завоювання Александра Македонського у IV столітті до нашої ери принесло еллінізацію — перська культура поступилась грецькій мові, архітектурі та монетам. У 104 році до нашої ери Ашкелон отримав статус вільного міста — рідкісна привілея, яка дозволяла карбувати власну монету і не сплачувати данину. Цей статус місто зберегло навіть після того, як Рим у 63 році до нашої ери підкорив регіон.
Саме тут, за однією з версій, народився Ірод Великий (бл. 73–4 рр. до н. е.) — той самий цар-будівничий, що зводив Єрусалимський храм, Кесарію і Масаду. Іосиф Флавій прямо не підтверджує Ашкелон місцем народження Ірода, але будівельна активність царя в місті не викликає сумнівів: терми, фонтани, колонади — Ірод облаштував Ашкелон з тією самою щедрістю, з якою будував у Єрусалимі.
У римські часи Ашкелон виріс до значного регіонального центру. Мешканці міста зберегли лояльність до Риму під час Першого єврейського повстання 66–70 років нашої ери, що дозволило місту уникнути долі Єрусалима. На мозаїчній карті Мадаби VI століття нашої ери Ашкелон позначений окремим значком — ознака значущого міста пізньої античності.
Те, про що зазвичай мовчать: халіфи, хрестоносці й голова Хусейна
Арабське завоювання близько 640 року нашої ери принесло Ашкелону нову назву — Аскалан — і нову роль: прикордонна фортеця між ісламським світом і Візантією. Але місто мало й незвичайну сакральну функцію. За шиїтською традицією, саме в Ашкелоні зберігалася голова Хусейна ібн Алі — онука пророка Мухаммада, вбитого в битві при Кербелі у 680 році. Для мільйонів шиїтів Хусейн — найважливіша після пророка постать. Реліквія привертала паломників з усього ісламського світу.
Коли у 1153 році хрестоносці взяли місто в облогу, святиню терміново перевезли до Єгипту — у Фустат (нинішній Каїр), де вона зберігається й досі у мечеті Аль-Хусейн.
Хрестоносці захопили Ашкелон після п'ятимісячної облоги під командуванням короля Балдуїна III. До того місто було головним форпостом Фатімідського халіфату і єдиним великим портом узбережжя, що залишався поза контролем Єрусалимського королівства — впродовж 54 років після Першого хрестового походу. Фатіміди збудували для захисту 53 вежі.
У 1187 році Саладін повернув місто ісламському світу. У 1191 році, дізнавшись про наближення армії Річарда I Англійського (Левового Серця), Саладін наказав зруйнувати Ашкелон дощенту — щоб не дати хрестоносцям стратегічного плацдарму. Річард відновив місто, але у 1270 році мамлюкський султан Байбарс поставив крапку: він знищив і цитадель, і гавань, і більшість укріплень — назавжди. Причина та сама, що і в Саладіна: не давати майбутнім хрестоносцям зачепитись за узбережжя. Покинуте місто перестало існувати.
Аль-Маждаль: місто ткачів і ткачок
Після знищення 1270 року на місці давнього Ашкелона залишились руїни і мертва тиша. Перший османський податковий реєстр 1526–1527 років фіксує місцевість як безлюдну. Але поруч, за три кілометри від берега, виросло нове поселення — Аль-Маждаль.
У 1596 році тут мешкало 559 мусульманських родин. До 1909 року в місті працювало близько 500 ткацьких верстатів. Аль-Маждаль славився на весь Південний Левант своїми тканинами з шовку і бавовни — «малак» (шовк), «іхдарі» (смуги червоного і зеленого), «джілджіле» (темно-червоні смуги). Назви тканин стали частиною місцевої поезії: «джіннех у нар» («рай і пекло»), «нашек рох» («подих душі»). Весільні сукні по всій Південній Палестині шили з аль-маждальської тканини.
На початку XX століття промисловий імпорт з Європи підрубав традиційне ткацтво: до 1927 року від 500 верстатів залишилось 119 невеликих майстерень. У 1948 році, напередодні війни, в Аль-Маждалі жило близько 11 000 осіб.
1948 рік: розрив і відродження
Війна за незалежність Ізраїлю докотилась до Аль-Маждалю у листопаді 1948 року. Місто було форпостом єгипетських збройних сил, що рухались у напрямку Тель-Авіва. Більшість мешканців покинула його раніше, рятуючись від бойових дій. 5 листопада 1948 року ізраїльські сили в ході операції «Йоав» захопили місто.
До 1950 року в ньому ще залишалось від 1000 до 3000 арабських мешканців — їх відселили до Гази. Питання про умови та обставини виселення лишається предметом суперечок між ізраїльськими і палестинськими істориками. Гаарец у 2007 році цитував документи, що свідчили про цілеспрямовану політику виселення під тиском воєнних адміністраторів.
Нове місто будувалось на порожньому місці — і з великою допомогою ззовні. Голда Меїр (тоді — міністр праці Голда Меєрсон) запропонувала єврейській спільноті Південної Африки взяти місто «під опіку». Південноафриканський єврейський апеляційний фонд виділив близько двох мільйонів фунтів стерлінгів і надіслав архітекторів, які спроектували сучасне «місто-сад» для ізраїльських іммігрантів з Ємену, Туреччини, Північної Африки, Румунії та Польщі. У 1949–1950 роках поруч з колишнім Аль-Маждалем з'явились три табори тимчасового проживання — маабарот — для єврейських біженців. Місто отримало ім'я Ашкелон і почало своє третє або четверте — залежно від того, як рахувати — народження.
Ашкелон сьогодні: між минулим і ракетами
Сучасний Ашкелон — місто з населенням понад 150 000 осіб, розташоване за 13 кілометрів від кордону з сектором Гази. Ця близькість перетворила його на постійну ціль: з початком операцій ХАМАСу ракети Град почали систематично долітати до міста. У березні 2008 року вони вперше накрили Ашкелон — місто опинилось у «30-секундній зоні»: саме стільки часу є у жителів, щоб дістатися укриття після сигналу тривоги.
Паралельно місто живе своїм звичним приморським життям: пляжі, рибальський порт, Національний парк Тел-Ашкелон із розкопками і тими самими кананейськими воротами 1825 року до нашої ери. Туристи проходять через найстарішу арку у світі — і виходять на пляж Середземного моря, де за кількасот метрів від берега лежать підводні руїни давньої гавані.
Місто, яке хотів стерти Навуходоносор, яке руйнував Саладін і добивав Байбарс — стоїть досі. Тільки тепер його захищає не земляний насип з цегли-сирцю, а система «Залізний купол» (Кіпат барзель).
Хронологія Ашкелона
- Бл. 4000 р. до н. е. — перші поселення халколітичного періоду
- 1825 р. до н. е. — будівництво найстарішої аркової міської брами у світі
- XVI ст. до н. е. — срібне теля у кананейському святилищі
- 1350 р. до н. е. — листи амарнського архіву: правитель Ашкелона Їдья пише єгипетському фараону
- Бл. 1175 р. до н. е. — «народи моря» осідають на узбережжі; Ашкелон стає філістимським містом
- 604 р. до н. е. — Навуходоносор II спалює Ашкелон, вавилонська хроніка фіксує падіння царя Аги
- 104 р. до н. е. — Ашкелон отримує статус вільного міста; право карбувати власні монети
- Бл. 73 р. до н. е. — народження Ірода Великого (за однією з версій — в Ашкелоні)
- Бл. 640 р. н. е. — арабське завоювання; місто стає форпостом ісламського світу
- 1153 р. н. е. — хрестоносці беруть місто після п'ятимісячної облоги
- 1270 р. н. е. — мамлюкський султан Байбарс руйнує Ашкелон; місто спустіє
- 5 листопада 1948 р. — ізраїльські сили захоплюють Аль-Маждаль в ході операції «Йоав»
- 1950 р. — офіційне заснування сучасного ізраїльського міста Ашкелон
- 1985–2016 рр. — 30 сезонів розкопок; відкриття аркових воріт і філістимського кладовища
Чому Навуходоносор знищив Ашкелон, а не просто підкорив?
Місто відмовлялось коритись і мало зв'язки з Єгиптом — головним противником Вавилону. Знищення Ашкелона у 604 році до нашої ери усувало єгипетський плацдарм на узбережжі і повідомляло іншим містам регіону про вартість непокори. Вавилонська хроніка фіксує цю кампанію як першорядну стратегічну операцію.
Чи справді Ірод Великий народився в Ашкелоні?
Питання дискусійне. Іосиф Флавій прямо не називає Ашкелон місцем народження Ірода. Але Ірод збудував у місті терми, фонтани і колонади — хоча місто формально не входило до його царства. Частина істориків вважає, що це свідчення емоційного зв'язку з батьківщиною.
Що таке філістимське кладовище і чому це відкриття важливе?
До 2013–2016 років жодного достовірного філістимського поховання не існувало. Кладовище за стінами Ашкелона стало першим і єдиним. Аналіз ДНК 2019 року підтвердив: рання філістимська популяція несла генетичний компонент з Південної Європи, що збігається з гіпотезою про походження «народів моря» з Егейського регіону.
Що таке Аль-Маждаль і яке відношення він має до сучасного Ашкелона?
Аль-Маждаль — арабське місто, що існувало на місці сучасного Ашкелона з пізньоосманських часів до 1948–1950 років. До війни в ньому жило близько 11 000 осіб, відомих своїм ткацтвом. Після 1948 року більшість мешканців опинилась у таборах Гази. Сучасний ізраїльський Ашкелон виріс на тому самому місці.
Чому Байбарс знищив Ашкелон у 1270 році?
Мамлюкський султан провадив системну політику знищення прибережних міст Леванту, щоб позбавити потенційних хрестоносців плацдармів для нових вторгнень. Натомість Байбарс заснував новий Маждаль-Ашкелон за три кілометри від берега — без гавані й укріплень.
Де побачити давній Ашкелон сьогодні?
Національний парк Тел-Ашкелон відкритий для відвідувачів і включає кананейські ворота 1825 року до нашої ери (реконструйовані у 2006 році), руїни римського та візантійського міста, а також ділянки хрестоносного укріплення. Підводні руїни давньої гавані знаходяться за кількасот метрів від берега.
Коментарі 0