Американська журналістка Шеллі Кіттелсон, яка була викрадена в Багдаді, Ірак, і звільнена з полону близько місяця тому, вперше поділилася жахливими деталями свого перебування в полоні. В інтерв'ю телеканалу CNN вона розповіла про жорстоке побиття, зламані ребра та нелюдські умови утримання.

Жорстоке поводження та зламані ребра

Кіттелсон повідомила, що отримала численні переломи ребер вже в перший день викрадення, коли її силоміць заштовхували в автомобіль. "Я кілька разів втрачала свідомість під час викрадення", — згадувала вона, додаючи, що через травми їй було важко дихати. Насильство почалося одразу після захоплення.

Під час полону журналістку тримали із зав'язаними очима та скутими кайданками. Спочатку її зв'язали пластиковими стяжками, а пізніше замінили на наручники, в яких вона перебувала до самого звільнення. Кіттелсон не отримувала медичної допомоги.

Умови утримання та причини викрадення

Шеллі Кіттелсон перевозили між двома-трьома автомобілями, перш ніж доставити до першого місця ув'язнення — камери без вікон із дуже важкими дверима. Вона описала камеру як дуже тісну, з постійно спрямованою на неї камерою відеоспостереження. У перші дні полону вона навіть не знала, котра година.

Викрадачі стверджували, що її американський паспорт був причиною захоплення. "Вони сказали мені: 'Ми знаємо, що американська громадськість не винна, але це війна, і ти в Іраку. Ти зробила помилку, приїхавши сюди'", — розповіла Кіттелсон. Вона з'ясувала, що її передавали між різними фракціями іракських угруповань. За її словами, друга група поводилася з нею краще. Спочатку охоронці стверджували, що вони є частиною місцевих сил безпеки, і обіцяли звільнити її "протягом кількох днів", якщо вона невинна.

Звільнення та геополітичний контекст

Шеллі Кіттелсон була викрадена озброєними бойовиками в центрі Багдада серед білого дня. Приблизно за два тижні до її звільнення терористична організація "Катаїб Хезболла" оголосила про її звільнення. Це повідомлення було зроблене в період, коли світ чекав на закінчення ультиматуму, висунутого Ірану президентом США Дональдом Трампом. Цілком можливо, що заява угруповання була сигналом від іранської осі до американців.

Журналістка зізналася, що отримувала попередження про можливе викрадення й раніше, але не сприйняла їх серйозно. На запитання, чи повернеться вона до Іраку для репортажів, Кіттелсон відповіла, що поки ні, доки не з'ясує, хто стояв за цим і чому. Проте вона наголосила на важливості присутності журналістів у регіоні, адже має багато іракських друзів і працювала там роками.

За даними видання Ynet, Шеллі Кіттелсон працює як незалежна журналістка для Al-Monitor, висвітлюючи події в регіоні. Раніше вона також писала для BBC та Politico. Вперше вона відвідала Сирію у 2012 році, розпочавши свою журналістську кар'єру з репортажів з Афганістану.

Вплив на українську громаду в Ізраїлі та відносини між країнами

Історія викрадення та жорстокого поводження з американською журналісткою Шеллі Кіттелсон в Іраку є яскравим нагадуванням про небезпеку, з якою стикаються журналісти у зонах конфліктів. Ця подія, хоч і не стосується безпосередньо Ізраїлю чи України, має ширші наслідки, які можуть резонувати з обома країнами.

По-перше, вона підкреслює вразливість громадян, які перебувають у гарячих точках. Як Ізраїль, так і Україна мають значні діаспори та громадян, які працюють або проживають за кордоном, у тому числі в регіонах з нестабільною безпековою ситуацією. Безпека цих громадян є пріоритетом для обох держав, і подібні інциденти нагадують про постійну потребу в посиленні консульського захисту та попередженні про ризики.

По-друге, випадок Кіттелсон знову привертає увагу до ролі терористичних угруповань, таких як "Катаїб Хезболла", які часто діють як проксі-сили Ірану. Ізраїль постійно стикається із загрозами від іранських ставлеників у регіоні (наприклад, Хезболла в Лівані та ХАМАС у Газі). Україна, своєю чергою, також бореться з зовнішньою агресією, яка часто використовує гібридні тактики та підтримує недержавних акторів. Ця подія підкреслює спільні виклики, пов'язані з регіональною нестабільністю та впливом деструктивних сил, що може посилювати потребу в координації та обміні інформацією між країнами, які протистоять подібним загрозам.

По-третє, ситуація з Кіттелсон демонструє важливість свободи слова та безпеки журналістів. Ізраїль та Україна, як демократичні держави, цінують ці принципи. Українські журналісти також працюють у складних умовах війни, і їхня безпека є критично важливою. Ця новина може послужити приводом для обговорення міжнародних зусиль щодо захисту працівників ЗМІ у конфліктних зонах, що є спільною цінністю для обох країн.

Отже, хоча інцидент з Шеллі Кіттелсон відбувся далеко від Ізраїлю та України, він підкреслює універсальні проблеми безпеки громадян, протидії тероризму та захисту свободи преси – питання, що є актуальними для обох держав та їхніх громадян.