Аріель Гейман, дослідник Інституту досліджень національної безпеки та колишній головний офіцер резерву, наголошує: потужний землетрус в Ізраїлі — це не гіпотетична загроза, а неминуча подія. Статистичні моделі, розроблені експертами, зокрема доктором Аві Шапіра, прогнозують близько 7 000 загиблих та 9 000 важкопоранених у разі сильних поштовхів. Ці цифри базуються на порівнянні з подіями 1927 року, масштабованими до сучасної кількості населення країни.

Безпека держави та обмежені ресурси

Поточна стратегія реагування, що ґрунтується на урядовому рішенні 2012 року, стикається з фундаментальною проблемою. ЦАХАЛ та Служба тилу мають обмежену кількість рятувальних батальйонів. У разі масових обвалів будівель, пріоритет буде надано об’єктам критичної інфраструктури, що залишить більшість житлових кварталів без професійної допомоги. Це не управлінська помилка, а об’єктивна межа можливостей будь-якої держави світу.

Стан інфраструктури та фінансування

Дані звіту Державного контролера за 2024 рік підтверджують, що 60% лікарень Ізраїлю не відповідають стандартам сейсмостійкості або їхній стан невідомий. Ситуація з навчальними закладами також залишається загрозливою: ще у 2018 році було встановлено, що понад 1 600 шкіл не готові до підземних поштовхів. Для часткового вирішення проблеми необхідно близько 1 мільярда шекелів на рік, що становить лише 0,13% державного бюджету, проте кошти, передбачені урядовими програмами, досі не реалізовані.

Перехід до самоорганізації

Відсутність системних дій уряду змушує переглянути підхід до виживання. Громадянам необхідно готуватися на рівні будинку та громади: створювати запаси на перші дні після катастрофи та вимагати від влади реального виконання програм з укріплення будівель. Очікування на зовнішню допомогу в умовах масштабного лиха перетворюється на стратегічну помилку, що загрожує національній безпеці.