Глибинна криза американської стратегії

Денні Сітріновіч, колишній голова іранського відділу в дослідницькому підрозділі Аман, у розмові з виданням ynet окреслив критичні виклики, перед якими постала адміністрація США у відносинах з Іраном. На думку експерта, риторика Дональда Трампа відображає глибоке розчарування Білого дому, оскільки Вашингтон не має «хороших опцій» для виходу з поточної геополітичної пастки. Сітріновіч, який нині працює старшим науковим співробітником програми з Ірану в INSS, підкреслює: будь-яке повернення до переговорів відбуватиметься виключно на умовах, які диктуватиме Тегеран.

Економічна блокада: успіхи та невдачі

Режим в Ірані, попри зовнішній тиск, демонструє високу стійкість. Хоча Ізраїль та США під час операцій мали повний оперативний та розвідувальний контроль, це не призвело до капітуляції Тегерана. Сітріновіч пояснює, що для іранського керівництва відмова від вимог Вашингтона є тотожною відмові від самої суті «Ісламської Республіки».

Аналізуючи політику «облоги» (санкцій), експерт вказує на суперечливі результати. З одного боку, санкції виявилися успішними в питанні експорту нафти: Іран відчуває серйозні труднощі з логістикою та отриманням прибутків від головного джерела доходів. З іншого боку, цей тиск провалився як інструмент примусу до зміни політичного курсу. Тегеран не демонструє готовності до поступок, оскільки для них це питання екзистенційного виживання.

Провальна спадщина попередньої кампанії

Попередні стратегічні кампанії проти Ірану Сітріновіч характеризує як «стратегічний провал». Поставлені цілі — зупинка ракетної програми та блокування доступу до ядерної зброї — не були досягнуті. Режим продовжує розвивати свої спроможності, попри суворі обмеження.

Експерт зазначає, що Трамп не зможе реалізувати свої амбіції на переговорах, доки висуває вимоги, які сприймаються в Ірані як спроба зміни режиму. Відсутність «магічного рішення» змушує аналітиків шукати альтернативні шляхи тиску, зосереджуючись на конкретних важелях впливу, а не на абстрактних загрозах.

Шляхи до реальних змін

На думку Сітріновіча, майбутні зусилля мають бути зосереджені на двох специфічних напрямках, де Іран має вразливі місця:

1. Контроль над Ормузькою протокою: Слід проаналізувати, чи існують військові кроки, здатні змінити баланс сил у цьому критичному регіоні, хоча експерт висловлює сумнів щодо реалістичності таких дій.

2. Ядерна програма: Фокус має бути зміщений на вивезення збагаченого урану. Це надзвичайно складний процес, проте саме такий крок позбавить Іран одного з ключових козирів на столі переговорів. Без радикального перегляду підходу до ядерного досьє будь-яка дипломатія залишатиметься неефективною.