Між прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу та президентом США Дональдом Трампом відбулася серія телефонних переговорів, які джерела описують як «напружені». Основною точкою зіткнення стала стратегія щодо Ірану: Єрусалим наполягає на негайній силовій операції, тоді як Вашингтон воліє дати шанс дипломатії, щоб уникнути масштабної ескалації. За даними видань Axios та The Wall Street Journal, ізраїльська сторона висловлює зростаюче розчарування тим, що США дозволяють Тегерану «тягнути час».

Суперечка лідерів: чому Нетаньягу наполягає на атаці

Беньямін Нетаньягу у розмові з Трампом підкреслив, що будь-яке зволікання з ударом є стратегічною помилкою. Ізраїльський прем’єр висловив скептицизм щодо здатності Ірану дотримуватися будь-яких угод про демонтаж ядерної програми або припинення агресії в регіоні. За інформацією CNN, Нетаньягу прямо заявив Трампу, що очікування лише грає на руку аятолам. Ізраїльська розвідка вказує на те, що, попри попередні авіаудари, на об’єкті в Ісфагані все ще зберігається збагачений уран, а американські спецслужби підтверджують: іранці змогли відновити роботу значної частини ракетних складів, які були заблоковані під час попередніх фаз конфлікту.

Позиція Білого дому: дипломатія як останній шанс

Дональд Трамп, попри свою жорстку риторику, наразі не піддався на тиск Єрусалима. Президент США пояснив, що прагне досягти угоди, яка б назавжди закрила Ірану шлях до ядерної зброї без розв'язання великої війни. Трамп підтвердив, що схилявся до відновлення атак, які він скасував у останній момент, але вирішив надати дипломатичному процесу ще кілька днів. Водночас у Пентагоні вже підготовлено план операції під кодовою назвою «Важкий молот» (Heavy Hammer). Якщо Трамп врешті ухвалить рішення про силу, цілями стануть не лише військові об’єкти, а й критична енергетична інфраструктура Ірану. Американська адміністрація вважає, що економічний тиск на Тегеран уже приносить плоди, і режим може піти на поступки.

Історичний контекст: чи не є це стратегічною дезінформацією?

В аналітичних колах Ізраїлю розглядають версію, що повідомлення про «напруженість» між лідерами можуть бути частиною операції з дезінформації. Схожий сценарій було реалізовано 12 червня минулого року. Тоді засідання військово-політичного кабінету офіційно скликали для обговорення питання заручників, але насправді воно слугувало ширмою для підготовки секретних дій проти Ірану. Джерела повідомляють, що канцелярія прем’єр-міністра раніше свідомо допускала витоки про «розкол» із США, щоб приспати пильність Тегерана. Мета такої стратегії — створити враження, що негайної атаки не буде, забезпечуючи ЦАХАЛу ефект раптовості. Наразі лише обмежене коло осіб знає, чи є нинішні суперечки справжніми, чи це чергова «димова завіса» перед ударом.

Регіональний вимір та роль посередників

Поки лідери США та Ізраїлю ведуть дискусії, активізувалися регіональні гравці. Пакистан продовжує виконувати роль посередника, передаючи повідомлення між Тегераном та Вашингтоном на основі іранського «плану 14 пунктів». Начальник штабу армії Пакистану Асім Мунір сьогодні прибуває до Тегерана з важливим посланням. З іншого боку, Саудівська Аравія в особі міністра закордонних справ Фейсала бін Фархана привітала рішення Трампа призупинити удари. Ер-Ріяд побоюється, що ескалація в першу чергу вдарить по безпеці судноплавства в Ормузькій протоці та нафтовій інфраструктурі монархій Затоки. Попри оптимізм посередників, позиції сторін залишаються діаметрально протилежними: Іран не виявляє гнучкості в ядерному питанні, а США не поспішають знімати санкції.