Сполучені Штати посилюють тиск на Іран, запроваджуючи морську блокаду та нарощуючи військову присутність у Близькосхідному регіоні. За даними Вашингтона, було перехоплено 34 судна, що прямували до іранських портів або з них. Водночас Тегеран категорично заперечує ефективність американських зусиль, стверджуючи, що США не мають можливості повноцінно забезпечити блокаду, та повідомляє про проходження чергового нафтового танкера, який перебуває під санкціями.


Глава судової системи Ірану Гулам Хусейн Аджі заявив, що «американці повинні знати, що вони не здатні запровадити морську блокаду проти Ірану». Паралельно президент Ірану Масуд Пезешкіан закликав населення економити електроенергію, мотивуючи це тим, що «вороги руйнують нашу інфраструктуру та тримають нас в облозі». Центральне командування США (CENTCOM) опублікувало кадри, що демонструють, як есмінець USS Rafael Peralta забезпечує блокаду, перехоплюючи судно під іранським прапором. Однак, за інформацією іранського агентства «Фарс», нафтовий танкер, який перебуває у списку санкцій США, успішно пройшов через Оманську затоку.


Нарощування військової присутності та дипломатичні маневри

На тлі цих подій Сполучені Штати продовжують нарощувати військові сили в регіоні. Вперше з 2003 року в Близькому Сході одночасно діють три авіаносці: «Лінкольн», «Форд» і «Буш». На їхніх бортах розміщено понад 200 літаків та гелікоптерів, а також 15 тисяч осіб льотного та морського складу. Щонайменше дев'ять есмінців супроводжують ці авіаносні ударні групи, що перебувають у повній бойовій готовності на випадок зриву переговорів.


Паралельно в Пакистані відбуваються складні дипломатичні переговори. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі зустрівся з командувачем пакистанської армії Асімом Муніром в Ісламабаді, де передав відповідь Тегерана на пропозиції. Проте голова Комітету з національної безпеки та зовнішньої політики іранського парламенту Ібрагім Азізі наголосив, що візит Аракчі був присвячений лише двостороннім відносинам і не стосувався ядерних переговорів, які залишаються «червоною лінією» для Ірану.


За даними саудівського телеканалу «Аль-Арабія», Пакистан запропонував багатосторонній план моніторингу іранської ядерної програми. Іранський дипломатичний представник підтвердив зобов'язання Тегерана щодо десяти пунктів припинення вогню та завершення загроз і блокади. Він також зазначив, що Іран не буде вести переговори, в яких США встановлюють «червоні лінії», але готовий до діалогу без капітуляції.


Міністр фінансів США Скотт заявив, що продовження послаблень санкцій щодо російської нафти, а також одноразовий дозвіл на купівлю іранської нафти в морі – не розглядаються. «У нас є блокада, і жодна нафта не виходить з Ірану», – наголосив він.


Складнощі переговорів: червоні лінії та відсутність прямого діалогу

Переговори в Пакистані поки що проходять на низькому рівні. З американського боку прибули посланці президента Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Віцепрезидент Джей Ді Венс, за даними «Вашингтон Пост», поки що не братиме участь, зокрема, щоб уникнути дипломатичних незручностей у разі провалу раунду. Також джерела стверджують, що Венс дотримується антивоєнної позиції, тоді як Віткофф і Кушнер акцентують на ізраїльських цілях, таких як припинення підтримки Іраном Хезболли, ХАМАСУ та хуситів. Ця вимога, за їхніми словами, є «неприйнятною» для Ірану і може затягнути переговори.


Офіційний Тегеран продовжує заперечувати можливість прямих зустрічей з американцями. Прес-секретар МЗС Ірану Ісмаїл Бакаї заявив, що візит є «офіційним», а повідомлення будуть передаватися через Пакистан. Проте американські джерела стверджують, що Віткофф і Кушнер отримали дозвіл від Тегерана на приїзд. «Нью-Йорк Таймс» повідомляє, що, попри заперечення, Аракчі все ж має зустрітися з посланцями Трампа. За даними ABC, спочатку відбудуться окремі зустрічі з пакистанцями, а пряма зустріч можлива в неділю, якщо буде прогрес.


Президент Трамп у розмові з Reuters висловив очікування, що Іран подасть пропозицію, яка відповідатиме його вимогам, але не уточнив деталей переговорів. На запитання, з ким ведуться переговори, він відповів: «Я не хочу говорити, але ми маємо справу з людьми, які зараз відповідають за це».


Звинувачення у шпигунстві та тероризмі

На внутрішньому фронті розвідка Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) заявила, що запобігла військовому нападу груп, які діяли на користь Ізраїлю та США в провінціях Курдистан і Керманшах. Окрім того, Іран стратив громадянина на ім'я Афран Кіяні, звинувативши його в тому, що він був «найманцем Моссаду» та брав участь у вандалізмі й насильстві під час антиурядових протестів, підпалював публічне та приватне майно, а також поширював страх у місті Ісфахан.


Вплив на українську громаду в Ізраїлі та відносини між країнами

Посилення напруженості між США та Іраном має значні геополітичні наслідки, які опосередковано впливають на Україну та українську громаду в Ізраїлі. Ізраїль, перебуваючи на передовій протидії іранській загрозі, сприймає дії Тегерана як пряму загрозу своїй безпеці. Іранська ядерна програма та підтримка терористичних угруповань, таких як Хезболла, ХАМАС і хусити, створюють постійну напругу в регіоні. Для українців, які проживають в Ізраїлі, це означає життя в умовах підвищених ризиків безпеки та постійної готовності до можливих ескалацій.


З іншого боку, будь-яка значна ескалація конфлікту на Близькому Сході може відвернути увагу та ресурси ключових міжнародних партнерів України, зокрема США, від російсько-української війни. Це може потенційно вплинути на обсяги військової та фінансової допомоги, що є критично важливим для Києва. Заклики президента Ірану до економії енергії на тлі «облоги» також підкреслюють вразливість країн до економічного тиску та можливих енергетичних криз, що може вплинути на світові ціни на нафту та газ, побічно зачіпаючи економіку як Ізраїлю, так і України.


Слід також зазначити, що звинувачення Ірану щодо причетності Ізраїлю та США до внутрішніх диверсій та страта громадянина як «найманця Моссаду» ще більше ускладнюють регіональну ситуацію. Ці події підкреслюють глибину конфлікту та його багатошаровість, де інформаційна війна та прямі звинувачення стають частиною ширшої конфронтації. Для відносин Ізраїлю та України, які вже є непростими через різні погляди на регіональні конфлікти та військову допомогу, ця ескалація може створити додаткові виклики, вимагаючи від обох сторін виваженої дипломатії та пошуку спільних інтересів у підтримці міжнародної стабільності.