США посилили морську блокаду Ірану, звітуючи про зупинку 34 суден, що прямували до іранських портів або виходили з них. Попри заяви Тегерана про нібито успішний прохід танкера повз американську армаду, підтверджень цієї інформації немає. Паралельно з цим, президент Ірану Масуд Пезешкіан закликав населення до жорсткої економії електроенергії, аргументуючи це руйнуванням критичної інфраструктури та санкційним тиском.


Масштабне розгортання авіації

США вперше з 2003 року зосередили в регіоні три авіаносці: Lincoln, Ford та Bush. Загальна авіаційна група на борту цих кораблів перевищує 210 літаків. З урахуванням літаків на наземних базах, сумарна кількість бойових повітряних суден ВВС США сягає 600 одиниць. Це найбільше угруповання сил з часів вторгнення до Іраку, що демонструє стратегічний намір Вашингтона повністю контролювати морські та повітряні шляхи навколо Ірану.


Дипломатичні та внутрішні наслідки

Аббас Аракчі, очільник МЗС Ірану, передав Пакистану відповідь на пропозиції США. Відсутність візиту віцепрезидента Венса до Ісламабада свідчить про повну відсутність прогресу в перемовинах. Тим часом внутрішня напруга в країні зростає: режим оголосив про страту Афрана Кіані, якого звинуватили у роботі на Моссад та участі в антиурядових протестах. Ці репресії вказують на спроби Тегерана консолідувати владу в умовах зовнішньої блокади та економічної кризи.