Традиційна церемонія запалення смолоскипів на День Незалежності Ізраїлю, яка символізує єдність нації та вшановує її досягнення, цього року опинилася в епіцентрі гострої політичної критики. Багато оглядачів та громадських діячів висловили глибоке розчарування тим, що національне свято було використано для політичних маніпуляцій, перетворившись на передвиборчий ролик.


Критика виступу спікера Кнесету Охани

Центральною фігурою, яка викликала обурення, став спікер Кнесету Амір Охана, чия промова була сприйнята як відверто політична та така, що ігнорує реалії глибокого суспільного розколу. Його слова про «перемогу», засновані на зростанні населення та народжуваності, були піддані сумніву на тлі еміграції талановитих кадрів та втрат, спричинених останніми подіями.


Особливо гостро критикували спробу Охани представити «повернення всіх заручників, живих і мертвих» як перемогу, не згадуючи про тих, хто загинув через, як стверджується, недостатні дії уряду. Оглядачі нагадали про його позицію «я винен, але не відповідальний» після трагедії на горі Мерон, зазначаючи, що цього разу він узагалі ухиляється від будь-якої відповідальності.


«Що є слухати державний, стерильний, роздутий тон, який ігнорує реальність, що є дуже недержавною? Слухати людину, яка говорить про єдність, про один народ, але повністю ігнорує розкол та тих, хто спричинив цей розкол, цю братерську ненависть», — зазначається в джерелі Ynet. Це підкреслює глибоке невдоволення тим, що представник, який має об'єднувати націю, демонстративно ігнорує щонайменше половину її громадян.


Прем'єр-міністр Нетаньягу: Передвиборчий ролик замість національної промови

Присутність та виступ прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу на церемонії також викликали шквал критики. Традиційно прем'єр-міністр не виступає з промовою на цьому заході, обмежуючись привітанням. Однак цього року його поява була розцінена як відвертий передвиборчий хід, позбавлений будь-якої скромності чи стриманості.


Виступ Нетаньягу був наповнений самовихвалянням та перерахуванням «досягнень», ігноруючи при цьому численні виклики та трагедії останніх двох з половиною років. Він представив себе та «наших героїчних солдатів» відповідальними за всі перемоги, створюючи враження, що «нічого поганого тут не сталося».


Особливо цинічним було використання пам'яті його покійного брата, Йоні Нетаньягу, героя операції в Ентеббе, для проведення паралелей з нинішньою ситуацією із заручниками в Газі. Ця спроба пов'язати героїчну рятувальну операцію за тисячі кілометрів від дому з тривалим, часто невдалим процесом звільнення заручників з Гази, який, за словами критиків, уряд Нетаньягу неодноразово намагався затягнути, викликала обурення. Це сприймається як маніпуляція національними символами та пам'яттю для зміцнення власного політичного іміджу.


Критики також звернули увагу на те, що високопоставлені військові та розвідники були переміщені з почесних місць у глядацький зал, звільняючи місце для прихильників Нетаньягу та «хору Лікуду», який супроводжує його до суду. Це підкреслює відчуття, що церемонія була перетворена на політичне шоу.


Ігнорування реальності: Заручники, 7 жовтня та міжнародний статус

Промови Охани та Нетаньягу були різко розкритиковані за повне ігнорування болючих реалій, з якими стикається Ізраїль. Ні слова не було сказано про немовлят, обезголовлених 7 жовтня, про дітей, батьків яких було вбито на їхніх очах, чи про долю викрадених дітей, таких як рудоволосі немовлята родини Бібас.


Замість цього, Нетаньягу представив «своїх» немовлят – Лаві та Арі, народжених під час військових операцій, як символи «безперервності життя та сили духу Ізраїлю». Цей підхід був названий «кітчем і смертю», що відображає відірваність від реальних страждань.


Також було проігноровано попередження начальника Генштабу про слабкість армії та її можливий крах, а також погіршення міжнародного становища Ізраїлю. Замість цього, лунали заяви про «сильніший Ізраїль, ніж будь-коли», що сприймається як відвертий фашизм – розповідь лише про те, що зручно.


Вплив на українську громаду в Ізраїлі та відносини Ізраїль-Україна (Information Gain)

Ця політизація національного свята та глибокий суспільний розкол в Ізраїлі мають опосередкований, але значущий вплив на українську громаду та відносини між двома країнами.


Для багатьох нових репатріантів з України, які прибули до Ізраїлю в пошуках безпеки та стабільності після початку повномасштабного вторгнення, внутрішні ізраїльські політичні баталії можуть бути незрозумілими та навіть тривожними. Вони приїжджають у країну, яка позиціонує себе як єдиний прихисток, і бачать глибокі розбіжності та звинувачення в «фашизмі» та «анархії» на найвищому рівні. Це може викликати почуття розчарування або дезорієнтації, особливо коли такі події відбуваються на тлі війни, що триває в Україні, де єдність нації є критично важливою.


Політична нестабільність та внутрішні суперечки в Ізраїлі також можуть впливати на його зовнішньополітичну діяльність, включаючи відносини з Україною. Коли уряд зосереджений на внутрішніх конфліктах та боротьбі за владу, його здатність ефективно взаємодіяти на міжнародній арені або надавати послідовну підтримку іншим країнам, таким як Україна, може бути обмежена. Наратив про «перемогу», який ігнорує реальні втрати та виклики, також може дисонувати з українським досвідом боротьби за виживання та справедливість. Таким чином, ця внутрішня криза підкреслює складність адаптації для українських репатріантів і потенційно може створювати додаткові виклики для двосторонніх відносин, вимагаючи від України розуміння внутрішнього контексту Ізраїлю.


Висновок

Церемонія запалення смолоскипів 2026 року стала символом глибоких протиріч в ізраїльському суспільстві. Замість об'єднання нації навколо її досягнень та пам'яті, вона була сприйнята як платформа для політичних маніпуляцій, що поглибило відчуття роз'єднаності та цинізму. Це викликає питання про майбутнє національних символів та свят у країні, що стоїть перед безпрецедентними викликами.