У Кір'ят-Шмоні, північному місті Ізраїлю, батьки висловили рішучий протест проти рішення Управління тилу залишити без змін інструкції щодо функціонування освітніх закладів. На тлі зростаючої безпекової напруги та побоювань щодо можливого зриву припинення вогню, багато родин погрожують не відправляти своїх дітей до шкіл у неділю, 26 квітня 2026 року.


Це протистояння виникло після того, як прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу дав вказівку готуватися до відновлення атак у Лівані. Незважаючи на цю серйозну заяву та відчутне посилення напруженості в регіоні, Управління тилу не опублікувало жодних нових інструкцій щодо захисту цивільного населення. У батьківських групах у соціальних мережах панує атмосфера недовіри до влади та гостра критика її бездіяльності.


«Я не відправляю дітей до школи», — рішуче заявила одна з матерів. Інші батьки назвали відкриття навчальних закладів «жартом», «небезпекою» та «абсолютною безвідповідальністю». З огляду на ситуацію, деякі мешканці закликали до приватної ініціативи та залишення учнів удома, наголошуючи: «Ваші діти — ваша відповідальність».


Ключові проблеми: Відсутність укриттів та почуття покинутості

Основним джерелом занепокоєння є відсутність належних укриттів у дитячих садках та школах. «Є дитячі садки, де немає укриття, хто за це відповідає?» — запитала одна з матерів. Інша мешканка обурилася тим, що в закладі, де навчається її дочка, потрібно спускатися на три поверхи, щоб дістатися до бомбосховища, додавши: «Діти просто качки в тирі».


Рішення продовжувати звичайний режим навчання, попри загрози, посилює почуття відчуження та покинутості мешканців з боку держави. «Ми — чорна вівця в країні», — поскаржився один з мешканців, а інший запитав: «Хто ми, громадяни третього сорту?». Батьки вимагали від місцевої влади ухвалити самостійне та чітке рішення не відкривати навчальні заклади, проте на даному етапі заняття, як очікується, відбудуться за звичайним розкладом.


Вплив на українську громаду та відносини Ізраїль-Україна

Ця ситуація в Кір'ят-Шмоні є яскравим прикладом постійних безпекових викликів, з якими стикається Ізраїль, і того, як вони впливають на повсякденне життя цивільного населення. Для української громади в Ізраїлі, зокрема для тих, хто знайшов прихисток у країні після повномасштабного вторгнення, ця подія має особливе значення. Багато українських родин з дітьми проживають у різних регіонах Ізраїлю, і хоча Кір'ят-Шмона є прикордонним містом, загальне відчуття вразливості та необхідності адекватного захисту є універсальним.


Почуття «громадян третього сорту» та «чорної вівці» може резонувати з новими репатріантами та біженцями, які вже відчувають себе вразливими та прагнуть стабільності. Відсутність чітких інструкцій та належних укриттів у навчальних закладах викликає глибоке занепокоєння щодо безпеки дітей, що є пріоритетом для кожної родини, особливо для тих, хто вже пережив травму війни та переміщення. Це підкреслює важливість прозорої комунікації та ефективних заходів захисту з боку держави, щоб уникнути посилення відчуття незахищеності серед усіх верств населення, включно з українською громадою.


Щодо відносин між Ізраїлем та Україною, ця подія демонструє, що обидві країни живуть в умовах постійної загрози, хоча й різного характеру. Здатність урядів балансувати між підтриманням звичайного життя та забезпеченням безпеки громадян є складним завданням. Досвід Ізраїлю у сфері цивільної оборони та протидії загрозам є цінним для України, яка також прагне зміцнити свої системи захисту. Водночас, ця ситуація може посилити емпатію українців до ізраїльтян, які, попри всі зусилля, також стикаються з викликами у забезпеченні повної безпеки своїх громадян.