Стратегія «Гірської молоді»: експансія в зони B

Дії радикальних активістів, відомих як «Гірська молодь» (Noar HaGvaot), вийшли за межі звичних протестів, перейшовши до систематичного тиску на палестинські громади в зонах B. Яскравим прикладом є інцидент 19 березня в селі Х’їрбет Абу-Фалах, де група в масках атакувала приватний будинок. Відеозаписи, зроблені камерами спостереження, фіксують методику таких рейдів: оточення житлових будинків, залякування мешканців та пошкодження майна. Для місцевих жителів, таких як Маліха аль-Омарі Абсі, чий дім став мішенню, цей досвід перетворює власне житло на «в’язницю», змушуючи зводити додаткові укріплення, паркани та грати, аби захиститися від постійних нападів.

За цими діями стоїть організація «Мінагелет Ґваот Га-Хазіт» («Дирекція фронтових пагорбів»), очолювана Елішею Єредом. На відміну від «Іґуд Га-Хавот» (Союзу ферм), який діє в зонах C за координації з оборонним відомством та отримує державне фінансування інфраструктури, «Дирекція» фокусується саме на зонах B. Їхня стратегія передбачає вибір стратегічних точок, збір коштів через краудфандинг та створення нелегальних форпостів на територіях, що знаходяться під цивільним контролем Палестинської автономії. За даними організації «Шалом Ахшав», наразі в зонах B налічується близько 15 таких нелегальних точок.

Подвійна гра влади: риторика проти реальності

Політична позиція прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу щодо цього питання демонструє суттєвий розрив між публічними заявами та реальними діями. Під час засідань кабінету міністрів Нетаньягу неодноразово висловлював незгоду з розширенням поселень у зонах A та B, посилаючись на міжнародні санкції та тиск з боку ЄС. Проте, на практиці, уряд уникає рішучих кроків для зупинки цих процесів. Показовим став випадок із законодавчою ініціативою депутатки Лімор Сон Гар-Мелех (партія «Оцма Єгудіт»), яка пропонувала скасувати угоди Осло. Хоча розгляд законопроєкту було відкладено за вимогою прем’єра, постійні візити Сон Гар-Мелех до нелегальних форпостів у зонах B свідчать про відсутність єдиної лінії в урядовій коаліції.

Аналітики вказують на «подвійну гру»: з одного боку, влада демонтує деякі форпости, які одразу ж відбудовуються після відходу сил безпеки, з іншого — існує мовчазна згода або нездатність системно протидіяти радикалам. Аві Балут, командувач Центрального округу ЦАХАЛ, офіційно кваліфікував ці дії як «єврейський тероризм», що відображає серйозність безпекової кризи, яку створюють ці угруповання для армії та поліції.

Правові наслідки: санкції та судові позови

Ситуація в зонах B привертає увагу міжнародної спільноти, оскільки ці території регулюються угодами Осло II, підписаними за участю США, ЄС, Росії, Норвегії та інших країн. Останнім часом Європейський Союз запровадив санкції проти низки поселенських організацій, зокрема «Амана», «Нахала», «Реґавім» та «Га-Шомер ЮШ». Це прямий наслідок ескалації насильства та постійного порушення режиму територіального контролю.

Окрім дипломатичного тиску, існують і фінансово-юридичні наслідки. Палестинська компанія UCI подала позов до Окружного суду Єрусалиму проти ЦАХАЛ, поліції Ізраїлю та низки поселенців. Причиною став зрив інвестиційного проєкту в селі Турмус-Айя. Через систематичні напади та саботаж інженерної техніки (задокументовано 74 напади в період з 2019 по 2022 рік), компанія була змушена відмовитися від будівництва 94 будинків. Юристи Міхаель Сфарад та Хуссейн Абу-Хуссейн, які представляють позивачів, наголошують, що держава не виконала свої зобов’язання щодо захисту власності в зонах, де Ізраїль несе відповідальність за безпеку.

Безпекова криза та майбутнє територій

Для Ізраїлю розширення нелегальної активності в зонах B створює довгострокові стратегічні ризики. По-перше, це виснажує ресурси ЦАХАЛ та поліції, які змушені постійно реагувати на сутички замість виконання оперативних завдань. По-друге, це підриває довіру до ізраїльської правової системи на міжнародній арені. Як зазначає Йонатан Мизрахі з організації «Шалом Ахшав», поточна ситуація є наслідком політики «ерозії» зон B, яка проводиться роками без широкого розголосу, але тепер стала повністю відкритою кампанією. Без втручання вищого політичного керівництва, конфлікт між радикальними поселенськими угрупованнями та палестинським населенням продовжуватиме створювати зони напруженості, що вимагатимуть постійної присутності армії, фактично анулюючи домовленості, на яких базується адміністративний поділ Західного берега.