Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Швейцарія офіційно приєдналася до більшості санкційних пакетів Європейського Союзу, запроваджуючи обмеження на торгівлю російською нафтою, золотом та вугіллям. Проте, як свідчать матеріали розслідування, проведеного організацією Public Eye, торгівля сировиною продовжується через дочірні структури, розташовані в Дубаї та Абу-Дабі.

 

За даними розслідувачів, восени 2024 року Федеральна рада Швейцарії відхилила пропозицію щодо включення до національного законодавства норми 14-го санкційного пакета ЄС. Ця норма зобов'язувала б швейцарські компанії запобігати обходу санкцій через свої закордонні дочірні підприємства. Причиною такого рішення була названа "правова невизначеність".

 

В Public Eye вважають, що значну роль у цьому рішенні могла відіграти галузева асоціація трейдерів Suissenégoce. Варто зазначити, що сировинна торгівля забезпечує близько 10% ВВП Швейцарії.

 

Одним з яскравих прикладів є женевська компанія Paramount Energy & Commodities SA, яка після початку війни стала одним із найбільших покупців російської нафти. У 2022 році, за даними розслідування, через пов'язані структури компанії пройшло близько 72 мільйонів барелів нафти. Після встановлення цінової стелі G7 на рівні 60 доларів за барель, операції були переведені на дубайську Paramount DMCC, яка формально вважається незалежною структурою.

 

Документи, оприлюднені виданням Financial Times, вказували на те, що дубайський підрозділ фактично діяв за вказівками женевської компанії. Розслідування у Швейцарії було розпочато лише під зовнішнім тиском, а санкції проти пов'язаних структур запроваджували ЄС, Велика Британія та сама Швейцарія. Компанію Paramount SA було ліквідовано у березні 2024 року, проте судового рішення у справі досі не було.

 

Схожу схему, за інформацією Public Eye, застосовувала і компанія Open Mineral AG, заснована колишніми топменеджерами Glencore. У розслідуванні стверджується, що після заборони на закупівлю російського золота торгівля продовжувалася через дочірню структуру в Абу-Дабі, де санкційні обмеження не діють.

 

Окрему увагу автори матеріалу приділяють торгівлі російським вугіллям. До 2022 року через Цуг та східні регіони Швейцарії проходило близько 75% російського вугільного експорту. Після запровадження санкцій багато компаній, як стверджується, просто змінили назви та продовжили свою діяльність.

 

Також повідомляється, що швейцарський регулятор SECO до липня 2025 року відкрив 77 проваджень за фактами можливого порушення санкцій проти РФ. Штрафи були призначені у 25 випадках і, як правило, не перевищували 5 тисяч швейцарських франків. Лише дві справи були передані до Генеральної прокуратури.

 

Розслідувачі переконані, що швейцарська модель контролю фактично дозволяє продовжувати торгівлю російськими ресурсами через треті країни, залишаючись у межах національного законодавства та отримуючи прибуток від обходу санкційних обмежень.