«Гонг», що сповістив про завершення епохи

Політичні цикли в Ізраїлі часто визначаються чіткими сигналами, які стають точкою неповернення для уряду. Цього разу таким «гонгом» стала заява впливового духовного лідера, раввіна Дова Ландау. Його слова: «Ми не маємо довіри до прем’єр-міністра... будь-які розмови про «блок» більше не актуальні», — пролунали як вирок для чинної коаліції. Ландау підкреслив необхідність проведення виборів у найкоротші терміни, додавши до повідомлення особистий підпис «з болем і тривогою». Вже через добу після цієї заяви уряд вніс до Кнесету законопроєкт про саморозпуск, що фактично нівелювало наміри Беньяміна Нетаньягу утримувати владу «до останнього».

Історичний контекст: від раввіна Шаха до «ідеального альянсу»

Партія «Дегель га-Тора» та литовський напрямок у гаредному (ультраортодоксальному) світі історично займали позицію лівого флангу в ультраортодоксальному секторі. Проте саме звідти 1990 року пролунала історична промова раввіна Шаха, відома як «промова про свиней та кроликів», що стала символом розриву з лейбористським ідеологічним спадком та світським характером держави. Після цього розриву природним політичним домом для гареді став правий табір. Беньямін Нетаньягу майстерно використав цей сентимент, вибудувавши стратегію «блоку Бібі-Гареді». Його формула була максимально простою: повне виконання вимог ультраортодоксальних партій в обмін на лояльність. На відміну від спроб Ципі Лівні у 2006 році вести переговори з гареді через призму «give and take» (давати і брати), Нетаньягу надав їм усе, чого вони прагнули, закріпивши це партнерство на десятиліття.

7 жовтня як точка розлому

Повномасштабна війна, що почалася після вторгнення ХАМАСу, радикально змінила суспільний запит, зробивши гаредний альянс токсичним для значної частини правого електорату. Питання ухилення від військового призову (гіюс) стало головним клином, що розколює коаліцію. Якщо раніше демографічне зростання гаредного суспільства та їхня активна участь у політиці та муніципальному управлінні лише посилювали їхній вплив, то зараз цей фактор обернувся проти них. Велика частина правого табору більше не готова толерувати звільнення від служби, що робить колишню «алмазну» стратегію Нетаньягу нежиттєздатною.

Майбутнє коаліції та політичні наслідки

Попри теорії змов, реальні кроки Нетаньягу свідчать про те, що він прагнув зберегти уряд до кінця терміну. Проте тиск соціологічних опитувань, які демонструють катастрофічні для прем’єра показники, став вирішальним фактором. Ізоляція, в якій опинився Нетаньягу, після того як від нього відвернулися навіть лояльні раніше кола, ставить під загрозу не лише майбутнє його уряду, а й цілісність усього правого блоку. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможе прем’єр-міністр знайти нову політичну формулу в умовах, коли старі методи «купівлі» лояльності більше не працюють.