Політична стабільність Ізраїлю опинилася під загрозою після того, як ультраортодоксальна партія «Дегель га-Тора» заявила про остаточний розрив коаліційних домовленостей. Рішення, ініційоване духовним лідером руху, рабином Довом Ландау, фактично паралізувало роботу уряду та поставило під питання подальше існування нинішнього складу парламенту. Представники партії припинили будь-яку координацію голосувань із коаліцією, що змусило керівництво Кнесету терміново зняти з порядку денного всі урядові законопроєкти.

Причини розриву: закон про призов та ультиматум духовних лідерів

Криза, що вибухнула 14 травня 2026 року, стала кульмінацією дворічного протистояння навколо статусу учнів єшив. Після того як БАГАЦ (Верховний суд Ізраїлю) зобов’язав оборонне відомство розпочати розсилку повісток ультраортодоксальній молоді та припинити фінансування тих, хто ухиляється від служби, тиск на релігійні партії досяг межі. «Дегель га-Тора» на чолі з Моше Ґафні звинуватила Беньяміна Нетаньягу у неспроможності захистити інтереси громади.

Особливе обурення викликала спроба коаліції застосувати механізм «дін га-рецифут» (закон про наступність) щодо застарілого законопроєкту про призов. У партії назвали це «порожніми діями для виграшу часу». Представник руху Мотке Белой в ефірі Ynet прямо заявив, що епоха політичного «блоку» (гуш) завершена, оскільки уряд, який не може гарантувати безпеку релігійного способу життя через вивчення Тори, не має права на існування.

Параліч законодавчої влади та доля «Закону про призначення»

Через демарш ультраортодоксів під загрозою опинився один із найважливіших для Беньяміна Нетаньягу документів — так званий «Закон про призначення». Ця ініціатива мала на меті передати уряду виключний контроль над ключовими силовими та юридичними посадами. Згідно з текстом проєкту, будь-яке чинне призначення втрачає силу через 100 днів після формування нового кабінету, якщо міністри не ухвалять іншого рішення. Це стосується юридичного радника уряду, комісара державної служби, начальника Генштабу ЦАХАЛу, голови ШАБАК та генерального інспектора поліції.

Зараз, коли «Дегель га-Тора» відмовляється підтримувати будь-які ініціативи Лікуду, ухвалення цього закону до можливих дострокових виборів виглядає малоймовірним. Опозиційні сили під керівництвом Яїра Лапіда та Авігдора Лібермана використовують цей хаос, відкликаючи власні законопроєкти, щоб залишити коаліцію без мінімально необхідної кількості голосів для проходження будь-яких рішень.

Позиції союзників: маневри «Агудат Ісраель» та обережність ШАС

Поки «Дегель га-Тора» займає радикальну позицію, хасидська фракція «Агудат Ісраель» розпочала складну дипломатичну гру. Високопосадовці партії натякають на готовність до переговорів з опозиційними лідерами, зокрема з Нафталі Бенетом. Вони посилаються на історичний прецедент формування коаліції Бенета з арабською партією РААМ, вважаючи, що прагматизм може переважити ідеологічні розбіжності й у питанні призову ультраортодоксів.

Водночас партія ШАС, попри критику на адресу прем’єра в партійній пресі (зокрема у виданні «Га-Дерех»), поки що формально залишається в коаліції. Проте внутрішній тиск на Ар’є Дері зростає. Суспільний запит на рівномірний розподіл військового тягаря після подій 7 жовтня став настільки потужним, що подальше ігнорування питання призову загрожує масовими протестами та остаточним розпадом право-релігійного табору.

Політичні наслідки та виклики для безпеки Ізраїлю

Нинішня криза демонструє глибокий розкол між державними інтересами безпеки та вимогами секторальних груп. Якщо 25-те скликання Кнесету буде розпущене найближчим часом, Ізраїль увійде у виборчий цикл у стані максимальної внутрішньої напруги. Відсутність законодавчого врегулювання призову створює юридичний вакуум, який змушує армію діяти жорстко щодо релігійної спільноти, що лише посилює соціальну конфронтацію. Довгостроковим ефектом цієї кризи може стати повна переформатизація ізраїльської політичної мапи, де традиційні союзи Лікуду з ультраортодоксами перестануть бути безальтернативними.