Колишній президент США Дональд Трамп поновив свої погрози на адресу Ірану, використовуючи свою соціальну мережу Truth Social для публікації серії агресивних заяв. Серед них – прямий наказ атакувати іранські судна, які встановлюють міни у стратегічно важливій Ормузькій протоці, що є повторенням аналогічного розпорядження, виданого минулого місяця. Ці заяви прозвучали на тлі продовження перемир'я, термін якого поки не встановлено.


Трамп також прокоментував повідомлення про внутрішній розкол в іранському керівництві, заявивши, що Іран «дуже важко розуміє, хто його лідер». Він виділив «божевільну» боротьбу між «екстремістами», які «важко програють на полі бою», та «поміркованими», яких він назвав «зовсім не поміркованими». Ці слова підтверджуються повідомленнями про розбіжності між високопоставленими іранськими чиновниками, що пережили ланцюг ліквідацій під час війни. Пакистанські посередники висловили розчарування через затримки, спричинені розколом між двома фракціями в Тегерані та труднощами у спілкуванні з Верховним лідером Моджтабою Хаменеї, який переховується.


За даними видання «Нью-Йорк Таймс», влада в Тегерані фактично перебуває в руках групи генералів Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), тоді як більш помірковані фігури, такі як президент Масуд Пезешкіан та міністр закордонних справ Аббас Аракчі, були відсунуті на другий план.


Особливий вплив на риторику Трампа мав американський консервативний коментатор Марк Тіссен, чиї публікації він активно поширював. Тіссен у своєму твіті висловив думку: «Якщо в Ірані є дві фракції, одна з яких хоче угоди, а інша ні, давайте вб'ємо тих, хто не хоче угоди». Трамп також поділився фрагментом інтерв'ю Тіссена на «Fox News» та його статтею для «Вашингтон Пост» під заголовком «Трампу не потрібна угода, щоб отримати те, що він хоче», яку Трамп прокоментував: «Дуже вірно!!!».


У своїй статті Тіссен стверджує, що іранський режим вважає, що Трамп більше потребує угоди, ніж вони, особливо після продовження перемир'я. Він наполягає, що Трамп має змінити це враження, оскільки Тегеран, ймовірно, робить ставку на те, що президент США, який перебуває під внутрішнім політичним та економічним тиском, не бажає відновлювати війну. Тіссен пропонує рішучий план дій: якщо Іран не надасть «серйозної контрпропозиції» після закінчення терміну перемир'я (що збігається з очікуваним прибуттям авіаносця «Джордж Буш» в регіон), США мають відновити військові дії, почавши з ударів по «непоступливих лідерах Ірану».


Він також наголошує на критичній важливості морської блокади, введеної Трампом, для позбавлення Ірану нафтових доходів. За його словами, Іран має обмежені можливості для зберігання сирої нафти, і «режиму залишилося близько двох тижнів», перш ніж закінчиться місце для її зберігання. Це призведе до зупинки видобутку нафти, завдавши «довгострокової та постійної шкоди їхній нафтовій промисловості». Тіссен також зазначив, що 51% нафтових доходів Ірану йдуть на фінансування його збройних сил, включаючи КВІР.


Тіссен вважає, що іранський режим «перебуває на межі краху, але ще не переможений». Він пропонує Трампу надати адміралу Бреду Куперу, командувачу CENTCOM, 14 днів для завершення списку цілей, які він отримав на початку операції «Епічна лють». План включає підтримку блокади, економічне удушення Ірану, ліквідацію іранських лідерів, які виступають проти угоди (спільно з Ізраїлем), та силове відкриття Ормузької протоки для всіх суден, крім іранських. Фінальний ультиматум: здатися, або США знищать острів Харг, через який проходить 90% іранської нафти, що завдасть непоправного удару по іранській армії.


Хоча невідомо, чи повністю Трамп ознайомився з цим «посібником», його попередні дії показували, що подібні поширення часто були сигналом майбутніх кроків. Трамп продовжує надсилати суперечливі сигнали, обіцяючи продовження морської блокади, яку він називає «величезним успіхом», що позбавляє Іран близько 500 мільйонів доларів щодня. При цьому він заявляє про «повний контроль» над Ормузькою протокою, де, за його словами, жодне судно не може пройти без дозволу ВМС США.


Вплив на українську громаду в Ізраїлі та відносини між країнами

Потенційна ескалація конфлікту між США та Іраном, що підкреслюється агресивною риторикою Дональда Трампа, має прямі та непрямі наслідки для Ізраїлю та, відповідно, для української громади, що проживає в країні. Ізраїль традиційно розглядає Іран як одну з головних загроз своїй безпеці, враховуючи його ядерні амбіції, підтримку терористичних угруповань та ворожу риторику. Будь-яке посилення напруженості в регіоні Перської затоки неминуче посилює почуття небезпеки в Ізраїлі. Для сотень тисяч українців, які знайшли притулок або постійне місце проживання в Ізраїлі, це означає зростання тривоги, потенційні збої у повсякденному житті, а також можливі економічні наслідки, такі як зростання цін на нафту та загальна нестабільність ринків.


У разі повномасштабного конфлікту, Ізраїль може бути втягнутий у прямі чи непрямі військові дії, що вимагатиме мобілізації ресурсів та уваги уряду. Це може вплинути на можливості Ізраїлю надавати гуманітарну чи іншу допомогу Україні, а також змінити його пріоритети на міжнародній арені. Фокус світової уваги також може зміститися з російсько-української війни на Близький Схід, що потенційно послабить міжнародну підтримку Києва.


Економічна стабільність Ізраїлю, яка є важливою для успішної інтеграції українських репатріантів та біженців, також може постраждати від регіональної нестабільності. Зростання витрат на оборону, скорочення інвестицій та порушення торговельних шляхів можуть уповільнити економічне зростання, що безпосередньо позначиться на можливостях працевлаштування та соціальному забезпеченні. Таким чином, заяви Трампа, хоча й адресовані Ірану, є нагадуванням про взаємопов'язаність глобальних геополітичних процесів та їхній вплив на життя конкретних громад, навіть далеко від безпосереднього епіцентру подій.