Президент США Дональд Трамп оголосив про скасування запланованого візиту американської делегації до Пакистану, де мали відбутися переговори з представниками Ірану. До складу групи входили спеціальний посланник з мирних місій Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Рішення, озвучене 25 квітня, підкреслює глибокі розбіжності та напруженість у відносинах між Вашингтоном і Тегераном, особливо на тлі войовничої риторики Корпусу вартових Ісламської революції щодо Ормузької протоки.


В інтерв'ю телеканалу Fox News американський лідер пояснив, що не бачить сенсу в багатогодинних перельотах заради безрезультатних зустрічей. «Я сказав своїм людям, коли вони готувалися до від'їзду: ні, ви не будете літати туди 18 годин. Усі козирі у нас в руках. Вони можуть зателефонувати нам у будь-який час, але ви більше не будете літати 18 годин, щоб сидіти і базікати ні про що», - заявив Трамп. Пізніше на своїй сторінці в соціальній мережі Truth Social президент додав, що в іранському керівництві панує «міжусобиця і нерозбериха», і Тегеран сам не розуміє, хто приймає ключові рішення. На думку Трампа, США займають максимально вигідну позицію, тому американським дипломатам немає необхідності витрачати час на дорогу.


Рішення Білого дому послідувало через повідомлення про те, що іранська делегація вже залишила пакистанську столицю Ісламабад. За даними агентства Reuters з посиланням на джерела в уряді Пакистану, міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі вилетів з Ісламабаду, так і не зустрівшись з представниками США. Раніше Аракчі провів консультації з прем'єр-міністром Пакистану Шехбазом Шаріфом та військовим керівництвом країни. У своєму акаунті в соціальній мережі X глава іранського МЗС назвав свій візит до Пакистану «дуже плідним», зазначивши, що довів до посередників позицію Тегерана щодо схеми припинення війни. Однак він підкреслив, що у нього залишаються сумніви в серйозності дипломатичних намірів Вашингтона.


Ситуація ускладнюється войовничою риторикою з боку силових структур Ірану. У суботу ввечері Корпус вартових Ісламської революції виступив із заявою, в якій назвав встановлення повного контролю над Ормузькою протокою своєю «фінальною стратегією» в поточному конфлікті.


Стратегія економічного виснаження та багатофронтова безпека Ізраїлю

Сполучені Штати Америки під керівництвом Дональда Трампа активно реалізують стратегію економічного виснаження проти Ірану. Цей підхід, що замінює пряму військову конфронтацію, має на меті змусити іранський режим до дипломатичних поступок, але водночас створює складну багатофронтову картину для Ізраїлю.


Ізраїль наразі перебуває переважно в ролі спостерігача, готуючись до можливого відновлення бойових дій. Трамп, схоже, має намір максимально посилити шкоду іранському режиму, перш ніж перейти — якщо взагалі — до відновлення вогню та завдання ударів по національній інфраструктурі Ірану. Це гра на час, яку іранці, і американці планують вести протягом найближчих тижнів.


Ліван: Спроби нейтралізувати Хізбаллу

У Лівані Ізраїль вирішив співпрацювати зі схемою, розробленою Трампом та наслідним принцом Саудівської Аравії. Метою є ослаблення Хізбалли та позбавлення її легітимності для продовження бойових дій через мирні переговори та нормалізацію відносин між урядом Лівану та урядом Ізраїлю. Цей складний дипломатичний крок вимагатиме поступок з боку Ізраїлю, особливо щодо територій, які він зараз займає на півдні Лівану. У Білому домі та Ер-Ріяді вважають, що угода з Іраном, разом з мирною угодою між урядами Ізраїлю та Лівану, змусить Хізбаллу припинити бойові дії і, можливо, навіть передати свою важку зброю під міжнародний контроль. Хезболла, у свою чергу, робить усе можливе, щоб зірвати цей план, прагнучи довести свою стійкість та здатність захищати Ліван.


Сектор Гази: Легітимізація ХАМАСу

Сектор Гази став другорядною ареною після Ірану та Лівану, де, здавалося б, панує заморожування ситуації. ХАМАС відмовляється роззброїтися, тому немає прогресу в інших сферах, які мали бути реалізовані згідно з 21-пунктним планом Трампа. Проте ХАМАС використовує цю ситуацію для зміцнення свого правління та, ймовірно, військового посилення. Нещодавні муніципальні вибори в Дейр-ель-Балаху, що перебуває під контролем ХАМАСу, надають йому легітимність, а заморожування ситуації на місцях використовується для накопичення легітимності серед міжнародних організацій та Ради Безпеки. В Ізраїлі кажуть, що, ймовірно, не буде іншого вибору, окрім як відновити бойові дії, щоб вигнати ХАМАС із Сектора Гази та роззброїти його.


Вплив на українську громаду в Ізраїлі та відносини між країнами

Рішення Дональда Трампа скасувати переговори з Іраном та ескалація риторики з боку Корпусу вартових Ісламської революції, особливо щодо контролю над Ормузькою протокою, мають значні геополітичні наслідки, які хоча й опосередковано, але можуть вплинути на Ізраїль та Україну.


Для Ізраїлю, який розглядає Іран як одну з головних загроз своїй безпеці, продовження напруженості у відносинах між США та Тегераном є ключовим фактором. Відсутність дипломатичного прогресу може посилити регіональну нестабільність, що змусить Ізраїль ще більше зміцнювати свою обороноздатність та стежити за діями Ірану та його проксі в регіоні. Будь-яка ескалація в Перській затоці або навколо Ормузької протоки неминуче позначиться на світових цінах на нафту, що може мати економічні наслідки для Ізраїлю, який залежить від стабільності міжнародних ринків.


Для України та її громади в Ізраїлі ці події також несуть непрямий вплив. Україна значною мірою залежить від підтримки США та їхніх союзників у протистоянні з агресором. Якщо Вашингтон буде змушений зосередити більше уваги та ресурсів на кризі на Близькому Сході або протистоянні з Іраном, це потенційно може відволікти дипломатичні та військові зусилля від підтримки України. Крім того, нестабільність на світових енергетичних ринках, спричинена загрозами в Ормузькій протоці, може вплинути на глобальну економіку, що, своєю чергою, може мати наслідки для економічної допомоги Україні та добробуту українців за кордоном, включно з громадою в Ізраїлі. Таким чином, хоча події відбуваються на значній відстані, вони є частиною ширшої геополітичної картини, яка впливає на стратегічні інтереси та пріоритети ключових держав, що опосередковано позначається і на ситуації навколо України та її відносинах з Ізраїлем.