Після численних затримок та напружених відносин, Іран та Сполучені Штати Америки, схоже, готуються до відновлення переговорів щодо врегулювання. Цього тижня міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі прибуде до Пакистану з невеликою делегацією. Цю інформацію підтвердили державні ЗМІ в Тегерані.


За повідомленнями пакистанських джерел, очікується початок другого раунду переговорів між Вашингтоном та Тегераном. Американська логістична делегація вже прибула до Ісламабаду та проводить підготовку до зустрічі.


Позиція США: дипломатія під тиском

Водночас, міністр оборони США Піт Геґсет (Pete Hegseth) заявив на брифінгу для журналістів, що Іран має «вікно можливостей» для правильного вибору. «Все, що їм потрібно зробити, це відмовитися від ядерної зброї. В іншому випадку, вони можуть очікувати, що крихка економіка їхнього режиму зазнає краху під безперервним тиском американської потужності», — наголосив Геґсет. Він підкреслив незмінну позицію США: «Іран ніколи не матиме ядерної бомби. Вибір за ними, але під цією облогою час працює не на їхню користь».


Геґсет також зазначив, що американська блокада іранських портів «зростає і стає глобальною», в результаті чого 34 судна вже були розвернуті. Він продовжив критику президента Трампа на адресу західноєвропейських країн, заявивши: «Ми не розраховуємо на Європу, але вони потребують Ормузької протоки набагато більше, ніж ми, і, можливо, настав час їм менше говорити і проводити менше блискучих конференцій в Європі — і сісти в човен».


Військові опції та загрози

Паралельно, телеканал CNN повідомив, що Сполучені Штати продовжують розробляти військові варіанти на випадок невдалих переговорів. Серед можливих сценаріїв розглядаються атаки на «динамічні цілі» іранських об'єктів у регіоні Ормузької протоки, Аравійської затоки та Оманської затоки. Джерела CNN вказують на швидкісні штурмові катери, мінні тральщики та інші активи, які Тегеран використовував для ефективного порушення руху в цьому ключовому водному шляху та як важіль тиску на США.


Ще одним варіантом, який розглядають планувальники, є реалізація попередньої загрози Трампа щодо ударів по об'єктах подвійного призначення та інфраструктурі, зокрема енергетичних об'єктах, щоб змусити Іран повернутися за стіл переговорів. Також обговорюється можливість ударів по іранських військових лідерах та інших «деструктивних елементах» режиму, які, за словами американських чиновників, діють проти контактів. Серед них згадується Ахмад Вахіді, призначений новим командувачем Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) замість Мохаммада Пакпура, який був «ліквідований з початком кампанії».


Аналіз впливу на українську громаду в Ізраїлі та відносини Ізраїль-Україна

Відновлення переговорів між Іраном та США має пряме значення для Ізраїлю, який розглядає іранську ядерну програму та регіональну агресію як екзистенційну загрозу. Будь-яка ескалація в регіоні Близького Сходу може мати значні наслідки для безпекової ситуації в Ізраїлі. Для української громади в Ізраїлі, яка вже стикається з викликами адаптації та інтеграції, стабільність регіону є критично важливою. Зростання напруженості може вплинути на економічні можливості, соціальну стабільність та загальне відчуття безпеки, що є особливо чутливим для тих, хто втік від війни.


Що стосується відносин між Ізраїлем та Україною, ця ситуація підкреслює спільні безпекові інтереси. Україна, яка сама зіткнулася з агресією з боку ядерної держави, розуміє занепокоєння Ізраїлю щодо іранської ядерної програми. Хоча прямих паралелей немає, обидві країни зацікавлені в дотриманні міжнародного права та нерозповсюдженні зброї масового знищення. Зосередженість Ізраїлю на іранській загрозі може впливати на його зовнішньополітичні пріоритети, що опосередковано може впливати на рівень його залученості до інших міжнародних конфліктів, включаючи війну в Україні. Дипломатичне вирішення іранської проблеми, якщо воно буде успішним, дозволило б Ізраїлю та міжнародній спільноті зосередитися на інших глобальних викликах. Однак, готовність США до військових дій свідчить про високі ставки та крихкість дипломатичного процесу, що тримає регіон у стані підвищеної невизначеності.