З чого все почалось: 14 пунктів і пакистанський посередник

Дипломатичний марафон між США та Іраном розпочався ще після оголошення перемир'я у квітні 2026 року. Пакистанський фельдмаршал Асім Муніp завершив інтенсивний 24-годинний візит до Тегерана — він зустрівся з президентом Масудом Пезешкіяном, міністром закордонних справ Аббасом Арагчі та спікером парламенту Мохаммадом Багером Калібафом. Пакистан привіз із собою конкретний документ: 14-пунктовий меморандум, що передбачав 60-денне перемир'я, відкриття Ормузької протоки та поетапне розблокування заморожених активів.

Паралельно американське агентство AP із посиланням на регіональні джерела підтвердило: Вашингтон і Тегеран справді обговорюють меморандум про взаєморозуміння. Його структура — двоетапна: спочатку відкриття протоки та розморожування активів, потім — «реальні та обмежені в часі» переговори з ядерного питання. Дата третього раунду так і не була призначена відразу — обидві сторони мали спочатку підготувати проєкти текстів.

«Узгоджено в основному» — і нічого не підписано

23 травня Дональд Трамп оголосив у соцмережах, що угода «узгоджена в основному» й очікує лише остаточного підписання між США, Іраном та «різними іншими країнами». Серед озвучених елементів — відкриття Ормузької протоки, розморожування $25 млрд іранських активів і перенесення ядерного питання на окремі переговори тривалістю 30–60 днів. Детальний нічний огляд подій 23–24 травня ми публікували окремо.

Того ж часу Саудівська Аравія повідомила про очікуване оголошення угоди «вже цієї ночі». Міністр оборони США Піт Гегсет прибув до Білого дому. Трамп запланував дзвінок Нетаньягу. Але оголошення так і не відбулось — прем'єр-міністр Ізраїлю виступив проти. Сенатор Ліндсі Грем попередив про «кошмар для Ізраїлю», якщо угода буде підписана без ядерних гарантій.

Скандал у Білому домі: Помпео проти Трампа

24 травня колишній держсекретар та директор ЦРУ Майк Помпео публічно атакував угоду, що формується. За його словами, вона «виглядає так, ніби її дістали з методички Венді Шерман — Роберта Маллі — Бена Родса» — саме тих людей, які 2015 року склали JCPOA, ядерну угоду з Іраном, яку сам Трамп у 2018-му розірвав. Помпео наполягав: будь-яка угода без повного демонтажу ядерної інфраструктури — це капітуляція. Детально скандал у Білому домі та страхи Ізраїлю ми розбирали в окремому матеріалі.

Основні побоювання Єрусалима — три одночасних фронти: Хезболла на півночі, можлива реактивація Ірану після угоди та тиск на ЦАХАЛ призупинити операції в Лівані заради «атмосфери переговорів». Ізраїль вимагав включити до меморандуму пункт про Хезболлу та заборону на передачу зброї — американська сторона цього не зробила.

27 травня: IRIB злив чорновик — Білий дім назвав його вигадкою

Наймасштабніший інформаційний збій стався 27 травня. Іранський держканал IRIB опублікував те, що назвав «попереднім і неофіційним» чорновиком меморандуму. За версією IRIB, документ передбачав: виведення американського флоту від берегів Ірану, зняття морської блокади портів, відновлення цивільного судноплавства через Ормузьку протоку спільно з Оманом протягом місяця. Окремий пункт — американські літаки-заправники покинуть аеропорт «Бен-Гуріон» протягом 72 годин після підписання. Усі деталі — в нашому матеріалі про злитий чорновик MOU та Бен-Гуріон.

Білий дім відреагував жорстко: «Це повідомлення підконтрольних іранській владі ЗМІ не відповідає дійсності, а опублікований меморандум є вигадкою від початку до кінця. Ніхто не повинен вірити іранським держЗМІ». Водночас іранське агентство Fars, близьке до КВІР, заявило, що Трамп може найближчими годинами в односторонньому порядку оголосити про завершення угоди. У Тегерані це назвали «тиском на громадську думку». Трамп не оголосив — але й не спростував саму роботу над документом.

Паралельні умови: $300 млрд, уран і «Угоди Авраама»

Того ж 27 травня IRIB висунув ще одну заяву: Іран вимагає від США компенсацію в розмірі $300 млрд за збитки від війни як обов'язкову умову угоди. Тема не фігурувала в жодному попередньому американському брифінгу.

Трамп в інтерв'ю PBS News поставив крапку щодо санкцій: «Вони віддадуть уран не за ослаблення санкцій. Ні, абсолютно ні». Санкції залишаться окремою темою — вже після підписання меморандуму та початку ядерних переговорів. На засіданні кабінету за даними CNN Трамп додав нову умову: він може взагалі відмовитися від угоди, якщо країни регіону не погодяться приєднатися до «Угод Авраама» — нормалізації відносин з Ізраїлем. Це ув'язує іранську дипломатію з регіональною архітектурою безпеки.

Іранський МЗС охарактеризував ситуацію лаконічно: сторони перебувають «дуже далеко і дуже близько одночасно». Наступний раунд переговорів заплановано на 2–3 червня.

Іран вдарив по судну: докази з уламків

Міністерство закордонних справ Республіки Корея 27 травня офіційно звинуватило Іран в атаці на торгове судно Namu в районі Ормузської протоки 4 травня. Розслідування встановило: корабель обстріляли двічі протикорабельними ракетами — одна влучила і спричинила пожежу та пробоїну, друга не вибухнула. На уламках знайдено маркування іранського виробника; бойова частина відповідає ракетам типу «Нур» і «Кадер». Заступник міністра Пак Чон Йо оголосив, що посол Ірану буде викликаний до МЗС — Сеул вимагає пояснень і гарантій.

Атака на Namu — не ізольований епізод. Вона сталась у розпал перемовин і наочно демонструє: Ормузька протока залишається зоною активного застосування зброї, а не просто дипломатичним козирем на столі переговорів.

Арсенал США: ціна перемоги над Іраном

Американський аналітичний центр CSIS 27 травня опублікував доповідь, яка описує стратегічні наслідки іранської кампанії для боєздатності Вашингтона. Армія США витратила понад 1 000 ракет «Томагавк» — і на відновлення довоєнних запасів знадобиться до 2030 року. Перезарядка 290 ракет THAAD для перехоплення балістичних ракет завершиться не раніше 2029 року. Поповнення понад тисячного запасу ракет «Петріот» — також середина 2029-го. Висновок CSIS: «Проблема — не гроші, це час».

Аналітики попереджають: виснаження арсеналу створює «вікно вразливості» у разі конфлікту в Тихоокеанському регіоні. Президент Сі Цзіньпін у травні попередив: неправильна поведінка Вашингтону щодо Тайваню може призвести до прямого зіткнення. Китай поставив за мету досягти бойової готовності для силового вирішення тайванського питання до 2027 року. CSIS додає стримуючий фактор: Китай не має бойового досвіду після 1979 року — і це поки що зупиняє Пекін.

Що відбувається насправді: три версії одних переговорів

За місяць дипломатії склалась парадоксальна ситуація: обидві сторони описують одні й ті самі переговори як різні. Вашингтон говорить про поетапну угоду — спочатку Ормуз, потім ядро. Тегеран публікує документи про виведення американського флоту та $300 млрд компенсації, яких у американській версії немає. Ізраїль хоче включити Хезболлу до переговорного пакету — США не хочуть ускладнювати і без того крихку рамку.

Принципове питання залишається відкритим: Іран досі не погодився ані на «нульове збагачення», ані на передачу урану за кордон, ані на демонтаж об'єктів у Натанзі, Фордо та Ісфагані, які США вже бомбили. Без відповіді на ці питання будь-який меморандум — лише перемир'я, а не мир. Наступний раунд 2–3 червня покаже, чи є взагалі спільна точка, на якій ці три версії можуть перетнутися.