Нада Гамаде Моавад, посол Лівану у Вашингтоні, та Єхіель Лайтер, ізраїльський посол, нещодавно провели прямі контакти у Вашингтоні. Ці зустрічі, що відбулися за посередництва Сполучених Штатів, сигналізують про потенційну можливість прямих переговорів між Єрусалимом та Бейрутом. Проте, навіть ці дипломатичні кроки визнаються проблематичними в контексті чинного ліванського законодавства.

Передісторія та сутність «Закону про бойкот Ізраїлю»

«Закон про бойкот Ізраїлю» був ухвалений у Лівані в червні 1955 року. Його підписали тодішні високопосадовці: президент Каміль Шимон, прем’єр-міністр та міністр юстиції Самі аль-Сольх, а також міністр економіки Рашид Карамі. Цей акт складається з 13 статей, перша з яких чітко забороняє будь-які зв’язки з Ізраїлем. Закон прямо вказує, що жодна особа, прямо чи опосередковано, не має права укладати угоди з організаціями чи особами, які проживають в Ізраїлі, є його громадянами або працюють на нього чи від його імені. Це охоплює комерційні операції, фінансові дії та будь-які інші транзакції.

Згідно з другою статтею закону, заборонено ввезення до Лівану будь-яких ізраїльських товарів та продуктів, а також торгівлю ними чи їхній обмін, включно з цінними паперами. До «ізраїльських продуктів» відносяться не тільки ті, що вироблені в Ізраїлі, а й ті, що містять будь-яку ізраїльську продукцію або проходять транзитом через країну. Порушникам цих положень загрожує ув’язнення від трьох місяців до трьох років, «каторжні роботи» терміном від 3 до 10 років, штрафи або конфіскація майна, залежно від тяжкості правопорушення.

Механізм дії та суворість обмежень

За імплементацію «Закону про бойкот Ізраїлю» відповідає кілька ліванських відомств. Міністерство бойкоту Ізраїлю, що належить до Міністерства економіки Лівану, публікує перелік «заборонених» компаній. Генеральне управління внутрішньої безпеки Лівану здійснює контроль на прикордонних переходах та перевірку паспортів. Військовий трибунал також відіграє ключову роль: згідно зі статтею 12 цього закону, «розгляд злочинів та порушень цього закону належить до компетенції військових судів».

Окрім «Закону про бойкот», у Лівані діє Кримінальний кодекс, ухвалений ще у 1943 році, який також містить статті, що забороняють угоди та контакти з «ворогом». Стаття 275 цього кодексу передбачає смертну кару для «будь-якого ліванця, який вступає у змову з ворогом або встановлює з ним контакт, щоб будь-яким чином допомогти йому здобути перемогу для його сил». Комбінація цих двох законів фактично унеможливлює будь-який контакт з Ізраїлем, створюючи правовий бар’єр для будь-якої форми нормалізації відносин.

Міжнародний тиск та юридичні наслідки

«Закон про бойкот Ізраїлю» вийшов на перший план у світлі останніх дипломатичних контактів, оскільки він є розширеним актом, що конкретно стосується Ізраїлю, а не «ворога» загалом. Він становить серйозну перешкоду для будь-якого прогресу, забороняючи будь-які угоди чи договори між двома країнами. Повідомляється, що для скасування цього закону необхідне прийняття законопроєкту більшістю членів ліванського парламенту.

Сполучені Штати чинять тиск на Ліван з метою скасування цього закону. Президент США Дональд Трамп, як повідомлялося, був здивований його існуванням і висловив переконання, що його буде швидко скасовано. У квітні члени американського Конгресу направили листа послу США в Лівані Майклу (Мішелю) Іссі, закликаючи його чинити тиск на ліванський уряд, щоб призупинити дію законів, що забороняють спілкування між ліванцями та ізраїльтянами. Конгресмени наголосили, що ці закони підривають ліванський суверенітет, перешкоджають повній реалізації Резолюції 1701 Ради Безпеки ООН і збільшують ризик прорахунків на кордоні.

Суспільний вимір та перспективи скасування

Протягом останніх років у Лівані зафіксовано кілька інцидентів, які викликали підозри щодо можливих порушень цього закону. У липні 2015 року (ймовірно, помилка у вихідних даних, що вказують 2025 рік) повідомлялося про роздачу цукерок з написами на івриті на заході в Дахії, районі Бейрута. В іншому випадку виникли підозри щодо партії взуття, логотип якої нагадував зірку Давида.

У Лівані активно діє громадська організація «Кампанія за бойкот прихильників Ізраїлю в Лівані», яка займається забезпеченням дотримання «Закону про бойкот». Минулого року кампанія виступала проти Netflix, стверджуючи, що платформа порушує ліванське законодавство, надаючи місцевому ринку ізраїльський контент. У 2015 році (ймовірно, помилка у вихідних даних, що вказують 2025 рік) кампанія також брала участь у протестах проти показу фільму «Білосніжка» за участю Галь Гадот в арабських країнах. Подібні громадянські організації та законодавчі заборони на контакти з Ізраїлем існують і в інших арабських країнах, наприклад, закон про заборону нормалізації відносин з Ізраїлем в Іраку. Отже, «Закон про бойкот Ізраїлю» залишається не лише символічним, а й практичним бар’єром, який значно ускладнює будь-які спроби налагодити діалог чи відносини між Ліваном та Ізраїлем.