Конфлікт навколо публікації Ніколаса Крістофа

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу та міністр закордонних справ Гідеон Саар офіційно доручили розпочати підготовку позову про наклеп проти видання The New York Times. Причиною стала публікація авторської колонки журналіста Ніколаса Крістофа, у якій стверджується про систематичне сексуальне насильство з боку ізраїльських військових та правоохоронців щодо палестинських затриманих. Ізраїльське керівництво охарактеризувало матеріал як «один із наймерзенніших і найспотвореніших наклепів», коли-небудь опублікованих проти держави.

У відповідь на погрози судовим позовом, редакція The New York Times виступила з офіційною заявою, відкинувши будь-які звинувачення. У виданні наголосили, що подібні заяви є «частиною виснаженої політичної тактики», спрямованої на підрив незалежної журналістики. Редакція підтримала роботу Ніколаса Крістофа, зазначивши, що матеріал базується на глибокому дослідженні, пройшов ретельну перевірку фактів та включає 14 свідчень «on-the-record», які були перехресно перевірені з вісьмома звітами незалежних правозахисних організацій.

Критика джерел та питання вірогідності свідчень

Публікація викликала хвилю критики з боку медіа-аналітиків. Рейчел О'Донох’ю з організації HonestReporting, яка спеціалізується на моніторингу антиізраїльської упередженості, опублікувала розгорнуту відповідь у The Wall Street Journal. Вона звинуватила Ніколаса Крістофа у нехтуванні базовою перевіркою фактів. За словами О'Донох’ю, автор спирався на «колекцію пропусків та сумнівних джерел», зокрема на організацію EuroMed Human Rights Monitor, яку Ізраїль пов’язує з терористичним угрупованням ХАМАС.

Крім того, аналітики поставили під сумнів надійність свідків, наведених у статті. Зокрема, Самі А-Саї, представлений як журналіст-фрілансер, під час свідчень у 2025 році надав версію, яка суттєво відрізняється від його попередніх заяв. Також The Wall Street Journal вказав на те, що А-Саї раніше звинувачував спецслужби Палестинської автономії у катуваннях, хоча ці заяви були спростовані палестинськими журналістськими об'єднаннями. Інший свідок, Ісса Амро, якого Крістоф назвав «палестинським Ганді», у липні 2024 року заявив про сексуальне насильство, хоча кількома місяцями раніше у розмові з The Washington Post описував лише погрози такого характеру.

Офіційна позиція Ізраїлю та протести у Нью-Йорку

МЗС Ізраїлю заявило, що матеріал The New York Times є «пропагандою ХАМАСу», яка навмисно була опублікована напередодні виходу цивільного звіту про злочини терористів 7 жовтня. Ізраїльська сторона стверджує, що пропонувала газеті ознайомитися з цим звітом заздалегідь, проте отримала відмову. Редакція газети, своєю чергою, заперечила факт відмови, заявивши, що не була поінформована про завершення звіту.

До критики долучилося Міністерство у справах діаспори та боротьби з антисемітизмом. Міністр Аміхай Чіклі розкритикував видання за перетворення на «рупор» терористів. Міністерство оприлюднило звіт щодо особи Мухаммада Абдо, на якого посилався Крістоф, нагадавши, що Ізраїль визнав його терористом ще у 2020 році. Одночасно з дипломатичним тиском, понад 200 протестувальників зібралися біля офісу видання на Таймс-сквер. Активісти організацій «End Jew Hatred» та «Hineni» вимагали припинити упереджене висвітлення подій, порівнюючи редакційну політику газети з нацистською пропагандою «Дер Штюрмер».