Протягом 40 днів військового конфлікту, Китай зберігав відносну тишу. Пекін, хоч і засудив американо-ізраїльські атаки та закликав до безпеки країн Перської затоки, уникав загострення стратегічного суперництва з Вашингтоном. Він не робив різких заяв і не використовував перерозподіл американських ресурсів з Південно-Східної Азії для посилення тиску на Тайвань. Китай був залучений до закулісних переговорів щодо припинення конфлікту, але його позиція різко змінилася минулого вівторка.

 

Пекін рішуче засудив рішення президента Дональда Трампа запровадити морську блокаду іранського експорту нафти. Міністерство закордонних справ Китаю назвало цей крок «небезпечним і безвідповідальним». Водночас президент Сі Цзіньпін вперше публічно висловився щодо конфлікту, застерігаючи від «повернення до законів джунглів». Хоча Сі не згадував прямо Трампа чи США, він підкреслив, що міжнародне право не можна використовувати вибірково, що стало очевидним натяком на позицію Вашингтона.

 

Трамп закликав низку країн, включно з Китаєм, направити військові кораблі для відкриття Ормузької протоки – стратегічного водного шляху, через який проходить п'ята частина світового споживання нафти. Іран заблокував протоку як економічний важіль для припинення конфлікту. Китай проігнорував цей заклик, продовжуючи отримувати іранську нафту завдяки «тіньовому флоту» танкерів, які роками обходили американські санкції. За даними BBC, з 1 березня з іранського «нафтового острова» Харг було вивезено понад 58 мільйонів барелів нафти, більшість з яких надійшла до Китаю.

 

Морська блокада, оголошена Трампом після того, як Іран продовжив блокувати рух в Ормузі навіть після тимчасового припинення вогню, поширюється лише на іранські порти. США також планують очистити протоку від мін, встановлених Іраном. Проте, без угоди з Тегераном, безпечне судноплавство може не відновитися, оскільки Іран може використовувати БПЛА, крилаті ракети та швидкісні катери для атак. Блокада значною мірою розглядається як спроба посилити тиск на Китай, щоб він використав свої важелі впливу на іранський режим.

 

Енергетична галузь Китаю диверсифікована, і більшість своїх потреб Пекін задовольняє за рахунок внутрішніх ресурсів. Країна має значні стратегічні запаси нафти, яких, за оцінками, вистачить щонайменше на 100 днів. Проте наслідки конфлікту вже відчуваються: ціни на паливо зросли, а вартість перевезень збільшилася на 10%. Bloomberg повідомив, що Китай дозволив нафтопереробним заводам використовувати стратегічні запаси. Нафта становить 18% від загального енергоспоживання Китаю, і блокування Ормузької протоки вже завдало шкоди, оскільки близько половини імпортованої нафти та шоста частина імпортованого газу надходить з країн Перської затоки.

 

За словами Юн Сун, директора програми Китаю в дослідницькому центрі Stimson Center у Вашингтоні, США можуть змусити Китай активніше тиснути на Іран для укладення угоди. Пекін, ймовірно, посилить дипломатичний тиск на двосторонньому та багатосторонньому рівнях для швидкого скасування блокади. Цей тиск, можливо, вже дає результати: міністр закордонних справ Китаю Ван Ї провів переговори зі своїм іранським колегою Аббасом Аракчі, закликавши забезпечити свободу судноплавства в Ормузькій протоці. Аракчі високо оцінив зусилля Китаю зі зниження напруженості та висловив сподівання на його позитивну роль у сприянні миру.

 

Китай, за повідомленнями, вже відіграв «значну роль» у досягненні тимчасового припинення вогню, яке було узгоджене перед кінцевим терміном Трампа та його погрозами бомбардувати іранські електростанції та мости. Пакистанські чиновники повідомили The Guardian, що втручання Китаю стало вирішальним. За даними видання, Пекін «заохотив» Іран погодитися на перемир'я, обіцяючи бути гарантом безпеки його представників на мирних переговорах в Ісламабаді. Сам Трамп підтвердив, що Китай мав центральну роль у цьому процесі.

 

Рішення про блокаду іранської нафти викликало гнів Китаю і, здавалося б, суперечить спробам Трампа зберегти добрі відносини напередодні його історичного візиту до Пекіна, запланованого на 14-15 травня. Це буде перший візит американського президента до Китаю з часів першого терміну Трампа у 2017 році. Очікується, що під час візиту буде підписано торговельну угоду. Однак Курт Кемпбелл з The Asia Group зазначив, що Трамп створив суперечливу ситуацію між контролем над вантажами в протоці (включно з китайськими) та прагненням до позитивного візиту. Незважаючи на повідомлення про можливі поставки китайських ракет до Ірану (які Пекін рішуче спростував), Трамп заявив у інтерв'ю Fox News та на Truth Social, що президент Сі обіцяв не відправляти зброю, і очікує «великих і теплих обіймів» під час візиту.

 

Крім тиску з боку Трампа, Китай має ще один очевидний інтерес у запобіганні поновленню конфлікту: іранські атаки на країни Перської затоки загрожують його інвестиціям. За аналізом Університету Вірджинії, Китай має в регіоні активи на суму 6,5 мільярда доларів, які постраждали або перебувають під загрозою. Це порти, електростанції, опріснювальні та нафтопереробні заводи в Катарі, Омані, ОАЕ, Саудівській Аравії, Ізраїлі та самому Ірані. Китай продовжує просувати імідж надійної держави, яка сприяє міжнародній стабільності, що підтверджується недавніми зустрічами Сі Цзіньпіна з лідерами, такими як прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, президент ОАЕ Мохаммед бен Заїд, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і лідер В'єтнаму То Лам.