Рішення Інституту Ван Лір (Van Leer Institute) про закриття «Індексу гендеру» та центру знань «Yod’at» — це не просто чергова бюджетна оптимізація. Це удар по здатності Ізраїлю аналізувати власну соціальну реальність. Відсутність систематизованих даних перетворює державне управління на процес, що базується на інтуїції, оцінках та упередженнях, а не на доказовій базі.

Унікальність «Індексу гендеру» як інструменту

«Індекс гендеру» був однією з небагатьох інфраструктур знань в Ізраїлі, яка комплексно збирала, аналізувала та оприлюднювала дані про становище жінок у суспільстві. Попри те, що проєкт спирався на інформацію з різних джерел, зокрема з Центрального бюро статистики Ізраїлю, він виконував унікальну функцію: інтеграцію даних, створення часових рядів та виявлення глибинних трендів.

Система охоплювала широкий спектр показників: від ринку праці та заробітної плати до рівня бідності, нерівності, освіти, охорони здоров’я та представництва у владних структурах. Окрім того, індекс відстежував розподіл часу, догляд за дітьми та рівень насильства щодо жінок. Саме ця здатність ставити критичні питання — чи скорочується розрив, хто залишається позаду, як виглядає динаміка за десятиліття — робила індекс незамінним.

Ризики «сліпої» державної політики

Державні дані, що надаються офіційними відомствами, є необхідними, проте вони не структуровані як інструменти гендерної політики. «Індекс гендеру» виступав сполучною ланкою, яка перетворювала сухі цифри на реальність, придатну для прийняття управлінських рішень. Разом із ним припиняє роботу і центр знань «Yod’at», який робив цю інформацію доступною для широкого загалу, урядовців та дослідників безкоштовно та зрозумілою мовою.

Для багатьох представників державної влади ці ресурси були основним, а часом і єдиним джерелом достовірної інформації. Їхнє зникнення означає втрату не лише даних, а й здатності розуміти наслідки прийнятих законів чи програм. Державна політика, особливо у сфері гендерної рівності, вимагає послідовного та незалежного вимірювання. Без цього навіть правильні рішення можуть зазнати краху, оскільки неможливо оцінити їхню ефективність.

Структурна помилка та відповідальність держави

Колишня очільниця Управління з питань просування статусу жінок, адвокатка Аєлет Разін Бет-Ор зазначає, що існування таких інфраструктур знань на базі науково-дослідницької установи без постійного державного фінансування є структурним недоліком. Інформаційні ресурси такого рівня не повинні залежати від приватної чи грантової ініціативи — це фундаментальна умова державного управління.

Як держава інвестує у фізичну інфраструктуру — дороги, лікарні чи оборонні системи, — так вона зобов’язана інвестувати в інфраструктуру даних. Залежність «Індексу гендеру» від дослідницького інституту роками приховувала цей системний провал, який тепер став очевидним через закриття проєкту.

Прогноз: чим загрожує відсутність даних?

Історично відкат у правах жінок ніколи не відбувається миттєво. Це поступовий процес, який часто залишається непоміченим, особливо за відсутності моніторингу, що вказує на зміни. Коли немає даних, які забезпечують історичну підзвітність, суспільство втрачає захист від поступової ерозії прав. Сьогодні, коли вже помітні ознаки виснаження — скорочення представництва жінок та поглиблення нерівності, — потреба в інструментах вимірювання стає критичною. Питання полягає не лише в тому, чи знайдеться для індексу «новий дім», а в тому, чи усвідомлює Ізраїль, що без даних неможливо ні оцінити прогрес, ні виправити помилки.