Громадянська комісія з документування та розслідування злочинів ХАМАСу, що базується в місті Модіїн, завершила дворічну роботу над масштабним звітом, який розкриває систематичний характер сексуальних та гендерних злочинів, вчинених терористами під час різанини 7 жовтня 2023 року. Документ обсягом понад 250 сторінок містить сотні посилань, детальних описів та аналітичних висновків, а також понад 10 000 сертифікованих елементів доказів, зібраних у межах ретельного розслідування.

За словами засновниці ініціативи д-р Кохав Леві-Елькаям, цей звіт покликаний стати «точкою неповернення», після якої заперечення фактів насильства стане неможливим. Метою Комісії є не лише фіксація подій, а й створення міцної юридичної бази, яка позбавить жертв необхідності неодноразово давати свідчення для підтвердження своєї травми, захищаючи їх від повторної віктимізації.

Передісторія та місія Комісії

Робота Громадянської комісії розпочалася як імпровізована група у WhatsApp одразу після початку війни, проте швидко переросла у серйозну дослідницьку інституцію. Мерав Ізраїлі-Амарант, виконавча директорка організації та адвокатка з багаторічним досвідом роботи з постраждалими від сексуального насильства, зазначає, що збір інформації був надзвичайно складним завданням. Дослідники систематизували десятки тисяч фотографій, відеоматеріалів, повідомлень у ЗМІ та свідчень, які надходили з різних джерел. Важливим елементом стали 400 інтерв’ю, проведених безпосередньо з тими, хто вижив, колишніми заручниками та працівниками екстрених служб. На відміну від медійних інтерв’ю, ці свідчення були зафіксовані за суворими протоколами, аби в майбутньому вони могли бути використані як повноцінні судові докази.

Вибір на користь цивільної, а не державної структури був стратегічним. Д-р Кохав Леві-Елькаям підкреслює, що багато постраждалих відмовлялися звертатися до офіційних державних органів через відчуття покинутості або недовіру до системи. Статус неурядової організації дозволив залучити тих, хто не бажав взаємодіяти з поліцією чи урядовими структурами. Це рішення дозволило уникнути політизації матеріалів, що є критично важливим для визнання звіту на міжнародній арені та забезпечення його об’єктивності.

Методологія документування «ідеального злочину»

Ключовий виклик, з яким зіткнулися автори звіту, — це заперечення злочинів, оскільки більшість жертв сексуального насильства 7 жовтня були вбиті. Як пояснює Мерав Ізраїлі-Амарант, у звичайних кримінальних справах наявність тіла жертви є доказом, тоді як у випадку з різаниною 7 жовтня відсутність свідків та знищення доказів роблять ці дії «ідеальним злочином» з точки зору виконавців. Саме тому Комісія зробила ставку на незалежне документування, залучаючи експертів з міжнародного права, гендерних студій та криміналістів, щоб підтвердити системність насильства, яке мало на меті не лише вбивство, а й приниження та дегуманізацію.

Докази у звіті базуються на звітах команд, що займалися ідентифікацією тіл у таборі «Шура», експертних висновках патологоанатомів, а також на детальних свідченнях звільнених заручників. Головною метою було створення захищеного цифрового архіву для майбутніх судових процесів, оскільки багато відеодоказів, поширюваних у соціальних мережах, були видалені або схильні до маніпуляцій, що підкреслює важливість верифікованої та централізованої доказової бази.

13 патернів насильства: систематичний терор ХАМАСу

Дослідники Комісії ідентифікували 13 чітких патернів сексуального та гендерного насильства, які повторювалися на різних локаціях: від фестивалю «Нова» та прилеглих доріг (зокрема траса 232) до кібуців та військових баз. До цих злочинів відносяться зґвалтування та групові зґвалтування, напади до та під час вбивств, примусове роздягання, погрози насильницьким одруженням та знущання в присутності членів родини жертви. Ці дії не були випадковими актами, а демонстрували чітку закономірність.

Автори звіту підкреслюють, що використання цих практик було навмисним, поширеним та систематичним, спрямованим на «максимізацію болю, приниження та страждань жертв». Важливим елементом терору було документування цих дій на відео для подальшого поширення в мережі з метою посилення страху та травми, не лише серед сімей постраждалих, а й серед усього ізраїльського суспільства.

Свідчення жертв та правові перспективи

Звіт детально описує злочини, що відбувалися під час самого викрадення та утримання в полоні. Багато жертв були викрадені в піжамах або нижній білизні, що свідчить про раптовий та жорстокий характер нападу. Одна з матерів, викрадена разом із дітьми, розповіла, що її вивезли настільки швидко, що вона не встигла навіть одягнутися. Інша заручниця, Офелія Ройтман, яка була викрадена з власного будинку в Нір-Оз і згодом звільнена, свідчила про примусове роздягання за наказом лікаря після прибуття до тунелів у Газі, що є яскравим прикладом приниження та дегуманізації.

Окремий розділ присвячений використанню тіл жертв для приниження. Прикладом є випадок Шані Лук, чиє тіло було зафіксовано на відео пораненим та частково оголеним на вулицях Гази. Ці дії, як стверджується у звіті, були частиною стратегії психологічного терору, спрямованої проти сімей викрадених та всього ізраїльського суспільства. Хоча багато жертв, на жаль, були вбиті, а їхні тіла понівечені або спалені, зібрані свідчення рятувальників та тих, хто вижив, складають цілісну картину злочинів.

Незважаючи на різні реакції — від підтримки до прихованого небажання визнавати факти — Комісія продовжує наполягати на важливості оприлюднення доказів саме зараз, а не через десятиліття. Мета полягає у впливі на міжнародний дискурс за життя нинішнього покоління, забезпечуючи визнання та засудження цих жахливих злочинів на глобальному рівні та створюючи прецедент для майбутніх судових розглядів.