Криза призову та зміна суспільного сприйняття

Беньямін Нетаньягу та вся урядова коаліція знову зіткнулися з неможливістю вирішити питання закону про призов. На тлі триваючих бойових дій в Ізраїлі, дискусія про залучення харедім (ультраортодоксального населення) до служби в армії перейшла з площини політичних домовленостей у площину гострого суспільного запиту. Суспільство демонструє дедалі менше терпіння до тих, хто уникає виконання обов’язку щодо захисту держави, але продовжує користуватися всіма її ресурсами, безпекою та економічними благами.

Механізм «швейцарської моделі»

Дискурс щодо призову потребує структурного переосмислення, де ключовим інструментом може стати так звана «швейцарська модель». В Швейцарії давно існує механізм, за якого громадяни, що не проходять військову службу, сплачують спеціальний податок, який компенсує державі їхню відсутність у лавах армії. Впровадження подібної логіки в Ізраїлі могло б стати дієвим важелем впливу.

Фінансова відповідальність як інструмент змін

Пропозиція полягає у законодавчому закріпленні фінансових санкцій для тих, хто відмовляється від служби. Згідно з пропонованою ініціативою, кожен громадянин, який обирає шлях ухилення від служби в ЦАХАЛі, має сплачувати до державної скарбниці суму, що накопичується до 200 000 шекелів до досягнення 30-річного віку. Такий закон мав би бути захищений від скасування майбутніми коаліціями шляхом вимоги про «кваліфіковану більшість» для його зміни.

Відповідальність громади та майбутнє системи

Ця модель не замінює службу грошима, але створює систему, де існує прямий зв’язок між партнерством у державі та правами громадянина. Якщо певна релігійна громада ставить за мету збереження своїх представників поза колом призовників, вона має бути готова самостійно фінансувати це утримання. Це змусить тих, хто декларує принцип «помремо, але не підемо в армію», на практиці продемонструвати готовність нести важкий економічний тягар за свої переконання. Це не ідеальне рішення, проте це перший крок до встановлення справедливості в системі, де досі існують глибокі розриви між тими, хто віддає борг країні, і тими, хто залишається осторонь.