Деталі конфлікту в Комісії з вибору суддів

Оріт Струк (партія «Оцма Єгудіт») та Іцхак Кройзер (партія «Релігійний сіонізм»), які є членами Комісії з вибору суддів, надали офіційну відповідь на позови до БАГАЦу, в яких від них вимагали зобов’язати міністра юстиції скликати комісію. У своїй заяві політики розкрили внутрішні механізми переговорів, стверджуючи, що процес призначення заблокований не міністром Ярівом Лівіним, а окремими учасниками комісії.

Згідно з поясненнями Струк та Кройзера, після тривалих перемовин було сформовано список кандидатів, який влаштовував більшість членів комісії. Проте процес зупинився через позицію адвоката Йоніт Калманович, представниці голови Колегії адвокатів Аміта Бахара. Пізніше до її позиції приєдналася депутат Карін Еларар («Єш Атід»). Політики наголосили, що міністр Ярів Лівін доклав значних зусиль для досягнення консенсусу, регулярно проводячи зустрічі з керівником управління судів Цахі Узіелем та іншими сторонами для формування погодженого списку.

Хронологія та механізм «консенсусного» призначення

У документі, поданому до суду, Струк та Кройзер підтвердили інформацію, що циркулювала в медіа щодо існування погодженого списку кандидатів. За їхніми даними, процес узгодження включав щонайменше п’ять очних зустрічей та вісім телефонних конференцій, що відбулися з місяця Айяр 5785 року. У результаті, станом на 9 грудня 2025 року, був затверджений список кандидатів, який підтримали семеро членів комісії, за винятком Карін Еларар та Йоніт Калманович. Згодом, 15 січня 2026 року, Еларар висловила згоду, проте Калманович залишилася єдиною, хто продовжував блокувати затвердження, попри підтримку іншого представника адвокатури — адвоката Мухаммада Наамани.

Депутати підкреслили, що підхід «повного консенсусу» не був нав’язаний міністром Лівіним, а став ініціативою самої Оріт Струк ще під час засідання комісії 15 листопада 2023 року. Таке рішення було прийняте з огляду на потребу в національній єдності під час війни та необхідність зниження суспільної поляризації. Ілана Сакер, ветеранка комісії, також підтверджувала на засіданнях, що метод призначення за згодою сторін був історичною практикою роботи органу, яка дозволила призначити близько 200 суддів без конфліктів.

Правові наслідки та позиції сторін

Аналізуючи поточну ситуацію, Струк та Кройзер вказують, що відмова від раніше погоджених позицій з боку Карін Еларар та Йоніт Калманович завдає серйозної шкоди системі правосуддя. Судові вакансії в мирових та окружних судах, зокрема в периферійних регіонах, а також призначення суддів у справах неповнолітніх та голів судів, залишаються невирішеними, що негативно впливає на звичайних громадян, які потребують правових послуг.

Реакція опозиції та представників адвокатури була гострою. Депутат Карін Еларар назвала твердження про те, що вона спочатку погодилася, а потім відмовилася від списку, «брехнею». Своєю чергою, адвокати Йоніт Калманович та Мухаммад Наамана заявили, що жодного «погодженого списку» в 2025 році, який би задовольнив усіх членів комісії, фактично не існувало.

Цей конфлікт демонструє, що попри намагання перейти до компромісного формату призначень, глибокі розбіжності між коаліцією та опозицією залишаються головним бар’єром для нормалізації роботи судової системи Ізраїлю. У довгостроковій перспективі це призводить до накопичення справ у судах та зниження ефективності державного управління в правовій сфері, оскільки кожна сторона покладає відповідальність за стагнацію на іншу, посилаючись на різні трактування переговорного процесу.