Мая Голан, міністерка соціальної рівності та просування статусу жінок, опинилася в центрі суспільної критики через вартість свого відрядження до штаб-квартири ООН. Згідно з даними, наданими її міністерством на запит Ynet та «Руху за свободу інформації», загальні витрати на поїздку для участі у заходах до Міжнародного жіночого дня склали приблизно 180 тисяч шекелів.

Контекст та обставини поїздки

Візит відбувся у період, коли ЦАХАЛ проводив операцію «Грива лева» (שאגת הארי). У той час в Ізраїлі діяли суворі обмеження на виїзд за кордон, а багато громадян залишалися заблокованими в інших країнах без можливості повернутися додому. Критики вказують на те, що державні кошти витрачалися на закордонні поїздки в момент, коли країна перебувала у стані війни та переживала економічну нестабільність.

Деталізація фінансових витрат

Звітність, оприлюднена після подання запиту, розкриває структуру витрат. Близько 120 тисяч шекелів пішли на авіаквитки, проживання в готелях, оренду автомобілів та інші супутні витрати. Окремою статтею бюджету стали витрати на безпеку, які склали близько 60 тисяч шекелів. До переліку найбільш суттєвих витрат увійшли: оренда готельного номера (світи) для міністерки за 4 625 доларів, вартість авіаперельоту — 7 025 доларів, а також транспортне обслуговування, що обійшлося у 6 100 доларів.

Склад делегації та суперечливі заяви

У поїздці Маю Голан супроводжував радник із комунікацій Гарель Гершкович. Крім того, до складу делегації увійшли представниці професійного штату Управління з просування статусу жінок: директорка управління Мерав Штерн та її заступниця Ошера Фрідман. У відповіді на запит офіс міністерки наполягає, що йдеться про «бліц-візит» тривалістю 72 години, спрямований на дипломатичну роботу та боротьбу за права жінок, а також на лобіювання підтримки Ізраїлю у протистоянні з Іраном.

Представники міністерства стверджують, що оприлюднені дані про витрати є некоректними, оскільки, на їхню думку, не варто включати витрати на безпеку та представниць Управління до бюджету міністерки. Проте в офіційній відповіді, наданій «Руху за свободу інформації», ці витрати були зафіксовані окремими пунктами, що дозволяє громадськості бачити повну картину фінансування.

Аналіз наслідків

Урі Солд, представник «Руху за свободу інформації», наголосив на важливості прозорості у використанні державних коштів, особливо під час воєнного стану. Ситуація підкреслює назрілу в суспільстві дискусію щодо доцільності витрат державних службовців у кризові періоди. Відсутність проактивного звітування про витрати до моменту подання юридичних запитів стає приводом для вимог посилити контроль над фінансовою діяльністю державних інституцій Ізраїлю.