Один рядок у соцмережі X виявився достатнім, щоб новий конституційний конфлікт в Ізраїлі перейшов у відкриту фазу. Голова Кнесету Амір Охана відповів на пропозицію БАГАЦу (Вищого суду справедливості) провести повторне голосування за держконтролера однією фразою: «Кнесет уже прийняв рішення. Повторних виборів держконтролера не буде». Через кілька годин того ж 21 червня БАГАЦ видав умовну постанову — вимагає від Кнесету письмових пояснень до 28 червня, чому новий тур голосування не відбудеться. До того ж терміну суд має ухвалити рішення за петицією про скасування обрання адвоката Міхаеля Рабело. Сам Рабело мав прийняти посаду 4 липня.

Як голосували за держконтролера

У першому турі 3 червня відставний суддя Йосеф Ельрон отримав 60 голосів проти 57 у адвоката Рабело — для перемоги бракувало одного голосу до більшості з 61. У другому турі результат розвернувся: Рабело набрав 61 голос, Ельрон — лише 57. Опозиція стверджує, що частина депутатів «Лікуду» між турами змінила голос під тиском партійного керівництва: кількох з них зобов'язали фотографувати свій бюлетень за ширмою як доказ лояльності, після чого фото опублікували в мережі. Петиції до БАГАЦу подали рух «За якість влади», Колегія адвокатів Ізраїлю, депутати Карін Ельхарар та Йоав Сегалович, а пізніше до них приєднався сам Йосеф Ельрон. Заступник голови БАГАЦу Ноам Сольберг визнав: «У справи неприємна аура і гіркий присмак».

Чому компромісу не буде

БАГАЦ пропонував очевидний вихід — провести нове голосування, але по-справжньому таємне. Коаліція відмовилась: рішення приймав саме Охана, а не пленум, і він назвав питання закритим однією реплікою в соцмережі. Юридична радниця Кнесету Сагіт Афік і раніше визнавала процедуру голосування законною, попри відсутність прямої заборони фотографувати бюлетені. Суд натомість залишив осторонь претензії щодо конфлікту інтересів Рабело — адвокат роками представляв премʼєра Біньяміна Нетаньягу в судах, включно зі справою про комісію з розслідування 7 жовтня. М'яч знову на стороні БАГАЦу: тепер суд може як ухвалити обов'язкову постанову про повторні вибори, так і визнати всю процедуру недійсною — і кожен із цих варіантів поглиблює конфлікт між судовою і законодавчою владою.

Друга лінія фронту: хто призначатиме суддів

Того ж 21 червня розширений склад БАГАЦу з 11 суддів розпочав слухання за петиціями проти зміни складу комісії з призначення суддів — закону, що повністю виключив Колегію адвокатів з комісії і передав вирішальний голос політикам: шість із дев'яти місць. Президент Верховного суду Іцхак Аміт прямо запитав представника уряду, чи йдеться про зміну державного устрою, і отримав відповідь «якщо виникне потреба» — після чого сам Аміт визнав: «Згоден повністю, ми в зміні устрою». Суддя Дафна Барак-Ерез назвала виключення Колегії адвокатів «радикальним» кроком, а суддя Алекс Штейн попередив, що окружні та мирові судді можуть почати ухвалювати рішення на користь «політичного спонсора». Юридична радниця уряду Галі Бгарав-Міара відмовилась захищати закон у суді, назвавши незалежність судової влади головною гарантією проти зловживання владою.

«Лікуд»: ультиматум замість праймериз

Паралельно тріщить по швах сама партія премʼєра. Депутат Кнесету Давид Бітан, голова комітету з економіки, подав апеляцію до партійного суду «Лікуду» проти ініціативи Нетаньягу замінити внутрішньопартійні праймериз комісією, призначеною керівництвом. «Без праймериз партія «Лікуд» зникне — не сьогодні, але за кілька років», — попередив Бітан в інтервʼю студії ynet. Юридичний радник «Лікуду» Аві Галеві подав у відставку після критики з боку Нетаньягу за те, що захищав партію в суді з цього питання не за вказівкою голови. Внутрішній контролер партії Шай Гілілі своїм звітом визнав намір скасувати праймериз незаконним. Уже 22 червня телеканал «Кан» повідомив: Нетаньягу відмовився від повної відмови від праймериз, але висунув умову — або призначена комісія, або від восьми до десяти «забронованих» місць у списку для своїх кандидатів.

Дата виборів і рахунок з харедим

Лідери коаліційних партій зберуться у вівторок, щоб вирішити, як провести останні тижні каденції. У «Лікуді» та «Релігійному сіонізмі» не хочуть напередодні виборів просувати законопроєкти на вимогу хареді — зокрема скасування субсидій на ясла та Основний закон про вивчення Тори, який застряг у комітеті після того, як міністр фінансів Бецалель Смотрич вирішив не виносити його на розгляд через ризик політичної шкоди. Лідер «Дегель га-Тора» Моше Гафні погрожує негайним розпуском Кнесету, якщо закон про ясла не зрушиться з місця; натомість голова ШАС Аріє Дері не поспішає приєднуватися до вимоги розпуску — йому важливіше встигнути скасувати реформу кашрута попередньої каденції. Найімовірнішою датою виборів у політичних колах називають 20 жовтня; літня сесія Кнесету завершується 17 липня — це і є крайній термін для запуску процедури розпуску в межах поточного графіка.

Нетаньягу в суді: «Мене вводять у пастку»

22 червня премʼєр-міністр продовжив свідчення в окружному суді Тель-Авіва у межах повторного допиту захистом за «справою 2000» — про домовленості з власником «Єдіот Ахронот» Нуні Мозесом щодо лояльного висвітлення в обмін на законодавчі поступки. «Мене вводять в оману, це ясно як день, мені готують пастку — і я в неї потрапляю», — заявив Нетаньягу, коментуючи розбіжності у власних показаннях щодо зустрічі зі Шелдоном Адельсоном у 2014 році. Суддя Рівка Фрідман-Фельдман уточнила, чи премʼєр говорить із пам'яті, чи відновлює картину подій заново; Нетаньягу відповів: «Я зараз згадую, я добре пам'ятаю».

Чого не помітили за заголовками

Колумніст ynet Михаель Мільштейн називає поточний момент одним із найважчих стратегічних провалів Ізраїлю за останні роки: угода США з Іраном дозволила Тегерану заново оголосити про відкриття Ормузької протоки, а в Лівані армія тисне на «Хезболлу» без чіткого виходу зі стану війни. Воєнний оглядач Рон Бен-Ішай пропонує пʼять кроків для виходу з цього стану — від узгодженої з Вашингтоном вимоги до Тегерана стримувати «Хезболлу» до прискорення переговорів з урядом Лівану про відведення військ. Окремо колишній голова кнесетської комісії з контролю за виконанням обіцянок олім Алекс Тантсер звертає увагу на фактор, який рідко враховують напередодні виборів: російськомовний електорат коштує близько 17 депутатських мандатів, але активно за нього змагаються лише дві партії — «Ісраель Бейтену» та «Лікуд», тоді як опозиційні «Єш Атід» і рух Бенета-Айзенкота практично залишили це поле.