Дилема Ормузької протоки: Трамп проти Ірану

Дональд Трамп опинився в епіцентрі геополітичної турбулентності, намагаючись маневрувати між загрозою повномасштабного конфлікту та дипломатичним діалогом. Ситуація навколо Ормузької протоки загострилася після американської операції з відкриття шляхів для танкерів, що спровокувало іранську відповідь — атаку на порт Фуджейра в ОАЕ. На тлі цих подій ціни на нафту сягнули позначки 110 доларів за барель, що змушує Вашингтон переглядати стратегію. Дональд Трамп демонструє суперечливу риторику: від погроз «стерти Іран з лиця землі» до оголошення про призупинення «Проєкту Свободи» — операції з відкриття протоки — на прохання Пакистану, який закликав дати шанс переговорам.

Ядром переговорного процесу залишається іранська ядерна програма. Вашингтон висунув жорсткі вимоги: передача 430 кг збагаченого до 60% урану та довгострокове заморожування робіт зі збагачення. Тегеран, своєю чергою, вимагає припинення війни, зняття санкцій та виплати компенсацій як передумову для обговорення ядерного досьє. Ситуація ускладнюється впливом радикального крила всередині іранського режиму, зокрема Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), яке зміцнило позиції під час бойових дій.

Реакція регіону: між страхом та посередництвом

Країни Перської затоки опинилися в заручниках цього протистояння. Об’єднані Арабські Емірати стали мішенню для іранського послання, спрямованого Дональду Трампу. Атака на порт Фуджейра, через який проходять нафтопроводи, стала чітким сигналом: якщо Іран постраждає від блокування протоки, наслідки відчують усі сусіди. Важливим фактором є тісна співпраця ОАЕ з Ізраїлем, що підтверджується повідомленнями про роботу систем «Залізний купол» та нещодавньою розмовою Біньяміна Нетаньягу з президентом ОАЕ Мухаммадом бен Заїдом.

Як пояснює д-р Моран Зага, експертка з питань країн Перської затоки, саудівське керівництво виявляє особливу обережність. Попри бажання бачити ослаблений іранський режим, Саудівська Аравія побоюється відкритого конфлікту. Тегеран сприймається ними як «поранений, але небезпечний лев», тому Ер-Ріяд зосереджений на посередництві та перенаправленні потоків нафти до Червоного моря.

Ліванський фронт: глухий кут та внутрішній тиск

Ситуація в Лівані характеризується стагнацією та виснаженням. Попри відсутність ізраїльських ударів на північ від річки Літані, бойові дії на півдні країни тривають: Хезболла продовжує обстріли та використання безпілотників. Угруповання висуває ультиматум: припинення вогню можливе лише за умови зупинки атак ЦАХАЛу, що фактично скасовує «правила гри», які діяли з листопада 2024 року.

У центрі уваги — візит президента Жозефа Ауна до Вашингтона, який перебуває під загрозою скасування через небажання ліванського лідера піддаватися тиску Дональда Трампа щодо зустрічі з Біньяміном Нетаньягу. Американський посол у Бейруті Мішель Ісса публічно висловив нерозуміння щодо відмови від контактів, назвавши це «хибною логікою». Тим часом напруга всередині Лівану зростає: Жозеф Аун отримує погрози через політичні плакати, а соціальні мережі вибухнули через сатиричний відеоролик із героями «Angry Birds», що символізує внутрішній розкол.

Аналіз експертів: чи можливий компроміс?

Експерт з питань Ірану Деніс Сітріновіч застерігає: обидві сторони діють, виходячи з хибної тези про вразливість опонента. У разі атаки на іранську енергетичну інфраструктуру, Тегеран, ймовірно, відповість ударами по нафтових об’єктах країн Перської затоки та спробує заблокувати протоку Баб-ель-Мандеб за допомогою хуситів. Д-р Санам Вакіл додає, що США не розуміють психологію іранського режиму, для якого це екзистенційна боротьба. Проте, вона не виключає певної гнучкості Ірану в ядерному питанні, нагадуючи про досвід угоди 2015 року, коли тиск уже змушував Тегеран до поступок.