Зміна парадигми: рішення Верховного суду США

Верховний суд США 29 квітня ухвалив фундаментальне рішення у справі Louisiana v. Callais, яке кардинально змінює підхід до формування виборчої карти країни. Судді проголосували 6 проти 3, постановивши, що використання расової приналежності як критерію для визначення меж виборчих округів порушує конституційні принципи. Це рішення ставить під сумнів легітимність практики, яка десятиліттями слугувала інструментом для виправлення історичних соціальних диспропорцій.

Механіка «Джеррімендерингу» та історичний контекст

Виборча система США базується на географічному принципі: країна поділена на округи, кожен з яких обирає одного представника до Палати представників. Раз на десять років, після перепису населення, межі цих округів переглядаються. Процес, що має технічний характер, перетворився на інструмент політичної боротьби, відомий як «Джеррімендеринг». Термін походить з початку XIX століття, коли губернатор Массачусетсу Елбрідж Джеррі затвердив карту округів, що нагадувала саламандру, задля отримання партійної переваги. Суть методу полягає у «пакуванні» опонентів у мінімальну кількість округів або їх «розпиленні» між багатьма округами, щоб вони не могли отримати більшість у жодному з них.

Протягом останніх десятиліть паралельно з партійним джеррімендерингом розвивалася практика створення «округів меншості-більшості», особливо для афроамериканського населення на Півдні. Метою було забезпечення політичного представництва для спільнот, що зазнали дискримінації, згідно з Актом про виборчі права 1965 року. Проте рішення Верховного суду у справі Louisiana v. Callais фактично перекреслює цю практику, кваліфікуючи врахування раси як форму дискримінації, що суперечить принципу рівності.

Політичні наслідки: від Флориди до Каліфорнії

Політична карта США наразі стає ареною гострих маніпуляцій, які прискорилися після рішення суду. У Флориді 29 квітня законодавці затвердили нову карту, яка збільшує перевагу Республіканської партії з 20-8 до 24-4, фактично нівелюючи вплив демократичних виборців в Орландо, Тампі-Сент-Пітерсбургу та Південній Флориді. Аналогічні процеси відбуваються в інших штатах:

У Техасі республіканці впровадили «середньострокову» перенарізку, щоб додати собі до п’яти місць, не чекаючи наступного циклу перепису.
У Каліфорнії губернатор Ґевін Ньюсом ініціював референдум, затверджений у листопаді 2025 року, що дозволяє запровадити тимчасову карту до 2030 року, яка може додати демократам п’ять місць.
У Вірджинії виборці підтримали перегляд карт, що потенційно надає демократам до чотирьох додаткових місць, хоча це рішення очікує на остаточну юридичну перевірку.

Прогноз на вибори 2026 року та аналіз експертів

Вибори 2026 року стануть першим реальним випробуванням нової судової доктрини. Оскільки контроль над Палатою представників часто визначається перевагою у лічені місця, зміна географії навіть кількох округів може повністю змінити розклад сил у Вашингтоні. Якщо «округи меншості-більшості» будуть остаточно ліквідовані, демократи ризикують втратити структурну опору в південних штатах, де раніше консолідація голосів меншин гарантувала їм представництво.

Д-р Кобі Барда, дослідник зі школи HIT та експерт інституту JPPI, зазначає, що штучне з’єднання територій руйнує саме поняття представництва. За словами експерта, джеррімендеринг створює округи, які не відображають природні спільноти, а лише обслуговують електоральні цілі політичних еліт. Перехід до «колірної сліпоти» у судовій системі, на думку аналітиків, може як усунути маніпуляції, так і поглибити існуючі соціальні розриви, оскільки ігнорування історичного контексту при формуванні округів не завжди веде до реальної рівності.