Дональд Трамп планував провести у середу надзвичайне засідання кабінету міністрів у заміській резиденції Кемп-Девід у штаті Меріленд. Цей крок виглядав нетиповим, оскільки американський лідер не є прихильником цього місця й відвідував його лише 16 разів за два президентські терміни. Проте перед опівночі за ізраїльським часом Трамп повідомив у своїй соцмережі TruthSocial, що через несприятливі погодні умови зустріч переноситься до Білого дому.

Зміна локації та порядок денний кабінету

Історично резиденція Кемп-Девід слугує майданчиком для вирішення найважливіших питань національної безпеки. Як повідомляє видання New York Post, на засіданні мають бути присутні всі члени кабінету, включно з директоркою національної розвідки, яка йде у відставку, Тулсі Габбард. Офіційні представники адміністрації зазначили, що порядок денний охоплюватиме економічні досягнення, роботу цільової групи з протидії шахрайству та оновлення у сфері зовнішньої політики, де центральне місце посяде іранська ядерна програма.

Новий підхід до іранського урану та безпека на морі

Останніми днями американський президент заявляв, що надає своїм представникам час для ведення переговорів з Тегераном, підкресливши відмову підписувати невигідну угоду. Разом із тим зафіксовано зміну його позиції. Якщо раніше Трамп наполягав на повному вивезенні збагаченого урану за межі Ірану, то тепер він припускає можливість його знищення безпосередньо на іранській території під суворим контролем Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Телеканал Fox News підтверджує, що Білий дім оцінює подальші кроки у відносинах з Тегераном на тлі підготовки потенційної угоди.

Паралельно з дипломатичними зусиллями фіксується військове загострення. Військові США раніше атакували на півдні Ірану човни, які намагалися встановити міни, а також пускові установки. Через ці загрози Пентагон відновлює проект супроводу цивільних суден в Ормузькій протоці.

Фінансові вимоги Тегерана та посередництво Катару

Іранські державні медіа демонструють оптимізм щодо фінансової частини переговорів. За інформацією інформаційного агентства Fars, остання серйозна суперечка стосувалася доступу до заморожених активів, і зараз це питання вирішується за посередництва Катару. Джерело видання наголосило, що без фактичного переказу коштів на рахунки жодної угоди підписано не буде. Через історію порушення зобов'язань з боку Вашингтона іранські переговорники не вважають поточні домовленості остаточними й заявляють про готовність до будь-якого розвитку подій.

Агентство Tasnim розкрило деталі проекту угоди, згідно з яким планується розморозити іранські кошти загальним обсягом 23 мільярди доларів. Іранська сторона вимагає виплати першої половини цієї суми відразу після оголошення про досягнення домовленостей, а решти — протягом 60 днів. Спікер парламенту Ірану Мохаммад Бакер Калібаф здійснив візит до Катару для узгодження технічних деталей траншу в розмірі 12 мільярдів доларів, після чого повернувся до Тегерана.

Аналіз ризиків етапної стратегії Трампа

Аналітики газети The New York Times вказують на характерний для Трампа метод вирішення близькосхідних криз: спочатку укласти перемир'я, а складні системні проблеми відкласти на потім. Ця тактика вже показала неоднозначні результати під час урегулювання конфлікту в Секторі Гази за посередництва США та Катару між Ізраїлем та терористами ХАМАС. Перший етап дозволив звільнити частину заручників та збільшити постачання гуманітарної допомоги, проте другий етап — який передбачав роззброєння ХАМАС та залучення міжнародних сил для відновлення — повністю заблоковано. Терористи зберегли зброю, технократичний комітет залишився в Єгипті, а бойові дії тривають.

Схожий підхід у переговорному процесі з Тегераном несе серйозні ризики. Трамп намагається швидко врегулювати кризу в Ормузькій протоці, відкладаючи на майбутнє питання ядерного озброєння, ракетного арсеналу та фінансування іранських проксі-угруповань. Головний директор з політичних питань Israel Policy Forum у Нью-Йорку Міхаель Коплоу зазначає, що такий поетапний метод дозволяє американському президенту оголосити про гучну перемогу, залишаючи фундаментальні загрози безпеці невирішеними. На тлі військового протистояння іранське керівництво почувається впевненіше, що суттєво знижує їхню готовність до реальних поступок у майбутньому.