Кір Стармер, прем’єр-міністр Великої Британії та лідер Лейбористської партії, опинився в епіцентрі серйозної політичної кризи, що загрожує його лідерству. Після невтішних результатів на місцевих виборах, які підірвали довіру до уряду, внутрішньопартійний тиск на Стармера досяг критичного рівня. Згідно з останньою інформацією, значна частина депутатів-лейбористів вимагає його відставки, що створює реальну загрозу для його перебування на посаді, на яку його обрали в липні 2024 року.

Загроза лідерству: Після виборів та перші виклики

Політична турбулентність навколо Кіра Стармера почалася одразу після поразки Лейбористської партії на нещодавніх місцевих виборах. Ця поразка стала каталізатором для внутрішнього невдоволення, яке давно назрівало через низку невиконаних обіцянок. Кетрін Вест, членкиня парламенту від лейбористів, стала однією з перших, хто відкрито виступив із закликом до зміни керівництва. Вона оголосила про намір ініціювати процес відсторонення Стармера, якщо Кабінет міністрів не вживе рішучих заходів. Спочатку Вест заявляла про підтримку лише 10 колег, проте ситуація швидко ескалувала.

Механізм відсторонення та зростання тиску

Згідно з конституцією Лейбористської партії, для ініціювання виборів нового лідера кандидат повинен заручитися підтримкою щонайменше 20% діючих депутатів, що становить близько 81 особи. Це високий поріг, який ускладнює зміну керівництва. В інтерв’ю для BBC Кетрін Вест пропонувала альтернативний шлях, закликаючи Кабінет міністрів самостійно обрати нового лідера з-поміж своїх лав, щоб уникнути «приниження» Стармера та загальнопартійних виборів.

Початкові 37 депутатів, які відкрито закликали Кіра Стармера піти у відставку, були лише початком. Згідно з повідомленнями видання The Times, станом на 12 травня 2026 року вже 72 депутати-лейбористи публічно висловилися за зміну керівництва, наближаючись до критичного порогу. Тиск посилився з боку самого Кабінету міністрів. Ключові фігури, зокрема міністерка внутрішніх справ Шабана Махмуд та ще троє високопосадовців, офіційно запропонували Стармеру визначити чіткий графік виходу з посади. The Guardian повідомляє, що міністерка закордонних справ Іветт Купер також закликала прем’єра забезпечити «впорядковану передачу влади». На тлі цієї турбулентності троє парламентських секретарів, включно з Томом Ратлендом, вже подали у відставку, причому Ратленд заявив, що прем’єр-міністр повністю втратив авторитет як у партії, так і в країні.

За даними агенції Reuters, Кетрін Вест вже заручилася підтримкою 80 парламентарів для відсторонення Стармера, що робить запуск офіційної процедури майже неминучим. Вона наполягає на проведенні нових виборів вже у вересні.

Причини падіння рейтингів: Від економіки до скандалів

Падіння популярності Кіра Стармера пов’язане з комплексом невиконаних обіцянок. Уряд не зміг забезпечити очікуване економічне зростання, покращити стан державних служб або суттєво полегшити тягар вартості життя для британців. Особливо болючим ударом по репутації прем’єра став скандал навколо призначення Пітера Мендельсона послом Великої Британії у Вашингтоні. Пізніше з’ясувалося, що Мендельсон мав тісні зв’язки з покійним фінансистом та педофілом Джеффрі Епштейном.

Через кілька місяців після призначення Стармер був змушений звільнити Мендельсона, коли масштаби його контактів стали публічними. Розслідування виявило, що призначення відбулося з порушенням безпекових протоколів та «зрізанням кутів» під час перевірки. Цей інцидент посилив критику на адресу самого Стармера, незважаючи на відставку його радників, оскільки поставив під сумнів компетентність та відповідальність його адміністрації у питаннях національної безпеки та етичних стандартів.

Рішучість Стармера та майбутнє британської політики

Попри зростаючий тиск, у своєму інтерв’ю виданню «Абзервер» Кір Стармер категорично відкинув можливість відставки. Він охарактеризував свій уряд як «проєкт на десять років» і підтвердив плани очолювати партію на наступних загальних виборах. Прем’єр наголосив, що не дозволить країні скотитися в хаос і не збирається залишати посаду, на яку його обрали в липні 2024 року.

Спроба Стармера вгамувати пристрасті під час недавнього виступу не принесла очікуваного результату. Прем’єр визнав, що уряд припустився помилок, проте наполягав на правильності ключових політичних рішень. Він охарактеризував конфлікт навколо Ірану як «найбільшу кризу за останні 20 років», наголосивши на необхідності вивчення уроків безпеки. Однак критики, зокрема колишній голова Консервативної партії Надім Загаві, який нині співпрацює з партією Reform UK, назвали промову «жорсткою та позбавленою уяви». Загаві порівняв стан Стармера з останніми днями правління Бориса Джонсона у 2022 році, назвавши його «мерцем, що йде» (dead man walking). Подібну думку висловила і членкиня Лейбористської партії Аїша Газаріка, зазначивши, що виступ прем’єра не відповідав масштабу викликів, перед якими постала Британія.

На тлі цієї політичної турбулентності зміцнюється позиція правої партії Reform UK під керівництвом Найджела Фараджа, який прогнозував, що успіхи його партії змусять Стармера піти у відставку вже до середини літа. Стармер намагається протиставити себе новим політичним силам, попереджаючи, що без консолідації навколо лейбористів на країну чекає «темний шлях». Проте ці аргументи поки не знаходять відгуку навіть серед його однопартійців, які вважають, що прем’єр не здатен вивести Британію з нинішньої економічної та безпекової кризи.