За даними видання Ynet, в Ізраїлі назріває серйозна криза в системі соціального забезпечення, що особливо гостро відчувається у сфері допомоги підліткам із поведінковими та емоційними розладами.

 

Прикладом цього є трагічна історія 17-річної Юлі (ім'я змінено), яка роками бореться з важкими емоційними проблемами, що призводять до численних спроб суїциду, самопошкоджень та вживання заборонених речовин. Її мати, Тамар (ім'я змінено), вже збилася з рахунку, скільки разів її донька тікала з дому чи інтернату, а також скільки разів її госпіталізували до психіатричних лікарень. Вона свідчить про повну безпорадність системи, яка не може надати Юлі необхідні межі та структуроване лікування.

 

Юля перебувала в одному з інтернатів, що належать до програми «Маоз» – закладів після госпіталізації, призначених для підлітків зі складними емоційними та психічними труднощами. Проте, як виявилося, ці інтернати не здатні ефективно впоратися з викликами, які стоять перед ними. Протягом останніх двох місяців Юля перебувала вдома після виключення з інтернату через виявлення наркотиків та сигарет. Тамар зазначає, що інтернат, замість того щоб забезпечити строгі межі, фактично заохочує небезпечну поведінку, дозволяючи повертатися додому, де ризики для Юлі зростають.

 

Проблеми програми «Маоз» не є поодинокими. Три роки тому було оголошено тендер на створення цих закладів, проте професійна спільнота визнає, що модель їх функціонування далека від досконалості. У цих інтернатах, на відміну від закладів «Хасут а-Ноар» (захисту молоді), бракує необхідних інструментів для контролю та обмежень, таких як огорожі чи можливість тимчасового обмеження свободи підлітків. Тамар розповідає про кричущі випадки, зокрема про інцидент, коли співробітник інтернату, що працював із Юлею, навіть ночував у неї вдома. Хоча його звільнили, це свідчить про відсутність чітких меж та належного нагляду.

 

Єдиним світлим променем для батьків, таких як Тамар, є інтернат «Бней Аразим». Цей заклад, хоча й працює за моделлю після госпіталізації, відомий своїми суворими правилами, ефективним управлінням (на чолі з психіатром, доктором Шуламіт Бланк) та програмами підтримки батьків. Проте черга до нього надзвичайно довга. Доктор Бланк нещодавно заявила на засіданні Комітету Кнесету з питань соціального забезпечення, що вони «завалені дітьми, які благають про вступ».

 

Незважаючи на одноголосні рекомендації мультидисциплінарної комісії та місцевих органів щодо направлення Юлі до «Бней Аразим», Міністерство соціального забезпечення відмовляє, посилаючись на її вік, що наближається до 18 років. Тамар вважає це спробою уникнути відповідальності перед тим, як Юля стане повнолітньою. Адвокат доктор Шарон Прімор, яка представляє інтереси батьків Юлі, підкреслює, що Міністерство соціального забезпечення «заплющує очі» на критичну ситуацію, залишаючи вразливих підлітків напризволяще, що призводить до їхнього потрапляння на вулицю та подальшої експлуатації.

 

У відповідь на критику Міністерство соціального забезпечення заявило, що випадок Юлі відомий і розглядається, а також що воно працює над розробкою тендеру для створення нових закладів після госпіталізації, який має бути опублікований «у найближчі місяці». Міністерство також визнає зростання кількості звернень підлітків за допомогою, пов'язуючи це зі зростанням населення та національними подіями. Інтернат, де Юля провела останні два роки, повідомив, що він є контрольованим лікувальним закладом, що діє відповідно до всіх нормативних процедур та інструкцій.

 

Ця новина є вкрай важливою для українців в Ізраїлі, оскільки вона підкреслює складність та недосконалість системи соціального захисту дітей та підлітків. Знання про ці виклики дозволяє іммігрантам краще орієнтуватися у пошуку допомоги для своїх дітей у разі виникнення подібних проблем та розуміти, що боротьба за якісну підтримку може бути довгою та виснажливою. Це нагадування про те, що навіть у розвиненій країні, як Ізраїль, існують системні проблеми, які вимагають активної участі та обізнаності батьків.