Вулиця Жаботинського є практично в кожному ізраїльському місті — в Тель-Авіві, Єрусалимі, Хайфі, Ашдоді, Раанані, Ноф-га-Галілі. Знайти населений пункт без неї складніше, ніж знайти той, де вона є. При цьому 29 тамуза за єврейським календарем, коли Ізраїль відзначає День Жаботинського, у школах канікули, магазини працюють, а автобуси їздять за звичайним розкладом. Це один із небагатьох державних пам'ятних днів країни, який не зупиняє життя — і саме тому багато нових олім про нього просто не чують.

Хто такий Зеєв Жаботинський

Володимир, він же Зеєв, Жаботинський народився 18 жовтня 1880 року в Одесі, у асимільованій єврейській родині. Батько торгував пшеницею, мати була родом із Бердичева. Ще школярем Жаботинський друкувався в одеських газетах під псевдонімом «Альталена» — італійською «гойдалка». У 1903 році, після Кишинівського погрому, він організував в Одесі загони єврейської самооборони — принцип, якому залишався вірним усе життя: євреї мають захищати себе самі, а не покладатися на чужу милість.

У 1905 році Жаботинський брав участь у Шостому сіоністському конгресі в Базелі — останньому, на якому був присутній Теодор Герцль. Саме там обговорювали план переселення частини єврейських громад до Уганди замість Ерец-Ісраель. Жаботинський був серед 177 делегатів, які проголосували проти цього плану, і разом з ними на знак протесту залишив зал засідань. Паралельно з політичною діяльністю він писав романи («Самсон Назорей», «П'ятеро»), пʼєси і переклади — зокрема, його переклад «Ворона» Едгара По російською вважався одним із найкращих свого часу.

У Першу світову війну Жаботинський домігся створення Єврейського легіону в складі британської армії — кількох батальйонів, які воювали проти Османської імперії за визволення Палестини. Загони самооборони, які він створював у Єрусалимі в 1920 році, згодом стали основою для Гагани — воєнізованої організації, з якої з часом виросла Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ). За організацію самооборони під час арабських заворушень 1920 року британська влада засудила Жаботинського до 15 років каторги у фортеці Акко, але вирок скасували вже за кілька місяців.

У 1923 році Жаботинський заснував молодіжний рух Бейтар (скорочення від «Брит Йосипа Трумпельдора»), а в 1925-му — Союз сіоністів-ревізіоністів, який вимагав від Всесвітньої сіоністської організації відкрито поставити за мету створення єврейської держави по обидва береги Йордану. До цього ж періоду належить його програмна стаття «Про залізну стіну» (1923): Жаботинський писав, що угода з арабським населенням Палестини можлива лише після того, як євреї створять достатню військову силу, аби зняти з порядку денного саму ідею знищити єврейську присутність у регіоні. Ці погляди розійшлися з позицією тодішнього керівництва сіоністського руху — Хаїма Вейцмана і Давида Бен-Гуріона, які робили ставку на поступову колонізацію і соціалістичну модель економіки.

Жаботинський помер від серцевого нападу 4 серпня 1940 року в таборі руху Бейтар поблизу Нью-Йорка, куди поїхав агітувати за створення єврейської армії проти нацистської Німеччини. У заповіті він просив перепоховати його прах в Ерец-Ісраель лише за рішенням уряду майбутньої єврейської держави. Опоненти в ізраїльському політикумі роками блокували це рішення, і лише 1964 року, за уряду Леві Ешкола, останки Жаботинського і його дружини Іоанни перевезли до Єрусалима та поховали на горі Герцля.

Як з'явилося свято

Державний статус пам'ятної дати Жаботинський отримав через 65 років після смерті. 23 березня 2005 року Кнесет ухвалив «Закон Зеева Жаботинського (вшанування його пам'яті та справи)». Ініціаторами були депутат від Лікуду Роні Бар-Он і депутатка від «Шинуй» Меллі Полішук-Блох, тодішня голова комітету Кнесету з питань освіти. Закон майже дослівно повторює структуру раніше ухваленого закону про вшанування Теодора Герцля.

Документ визначає мету так: передати наступним поколінням бачення, спадщину і справу Жаботинського, вшанувати його пам'ять і сприяти вихованню молоді відповідно до його сіоністського бачення. Закон створив Громадську раду з 25 членів, до якої входять представники Інституту Жаботинського, і передбачив щорічне державне фінансування вшанувальних заходів — до 5 мільйонів шекелів на рік.

За законом, День Жаботинського відзначають щороку 29 тамуза — у день смерті Жаботинського за єврейським календарем. Якщо ця дата випадає на суботу, свято переносять на найближчу неділю (на практиці 29 тамуза за правилами єврейського календаря на суботу не потрапляє).

Що насправді відзначають 29 тамуза

На відміну від релігійних свят, День Жаботинського не має ритуальної складової — ні молитви, ні особливої їжі, ні заборон. Це державна пам'ятна дата на кшталт Дня Герцля: спосіб інституційно закріпити місце конкретної людини в історії створення Ізраїлю поряд із Теодором Герцлем і Давидом Бен-Гуріоном.

При цьому фігура Жаботинського в ізраїльському суспільстві сприймається неоднаково. Ізраїльські праві партії, насамперед Лікуд, послідовно вважають себе спадкоємцями заснованого Жаботинським ревізіоністського руху: партія Херут, яку 1948 року заснував колишній командир підпільної організації Ецель Менахем Бегін, прямо називала себе «рухом Жаботинського», а 1973 року увійшла до блоку Лікуд. Частина лівого і центристського політичного спектра традиційно ставиться до спадщини Жаботинського стриманіше, наголошуючи на суперечці між його баченням і соціалістичним сіонізмом Бен-Гуріона, що визначив економічну модель держави на десятиліття. Закон 2005 року, утім, ухвалили голосами депутатів з різних фракцій — як державне визнання історичної ролі Жаботинського, а не політичну декларацію на користь однієї зі сторін.

Як минає День Жаботинського

Головна подія дня — державна церемонія вшанування пам'яті біля могили Жаботинського на горі Герцля в Єрусалимі. Її організовує Громадська рада разом із Центром інформації уряду Ізраїлю. Кнесет цього дня проводить спеціальне засідання, присвячене Жаботинському, а Орден імені Зеева Жаботинського — громадська організація, що діє з 1940-х років, — влаштовує власну щорічну поминальну церемонію на тому ж місці.

Оскільки 29 тамуза майже завжди припадає на літні канікули, коли школи не працюють, освітній день, присвячений вивченню спадщини Жаботинського, у школах офіційно призначили на іншу дату — 12 тевета, яка припадає на зиму. У цей день учні знайомляться з його біографією і сіоністською концепцією.

Окремо від державної церемонії Громадська рада організовує щорічний тематичний симпозіум, присвячений одному з аспектів спадщини Жаботинського — від його військових поглядів до літературної творчості. Тему симпозіуму щороку обирають наново, і вона не завжди повʼязана напряму з політикою.

З 1959 року Орден Жаботинського також вручає літературну премію імені Жаботинського за твори і дослідження на теми, повʼязані з його спадщиною, хоча церемонія вручення не завжди привʼязана саме до 29 тамуза.

Робочий день чи вихідний

Для нового оліма головне практичне питання просте: чи це вихідний? Ні. День Жаботинського — офіційна пам'ятна дата за законом Кнесету, але не державне свято в календарному сенсі. Установи, школи, магазини і громадський транспорт працюють за звичайним розкладом. Вихідний із цієї нагоди не оголошують — на відміну, наприклад, від Дня незалежності чи Рош-га-Шана.

Єдине місце, де цього дня помітно щось особливе, — територія меморіального комплексу на горі Герцля, куди зʼїжджаються учасники офіційної церемонії, і будівля Кнесету під час спеціального засідання.

Як це виглядає в Ізраїлі сьогодні

Найпомітніший слід Жаботинського в повсякденному ізраїльському житті — це географія: вулиці його імені є в переважній більшості міст країни, від великих (Тель-Авів, Хайфа) до маленьких. Це вже стало предметом побутових жартів — ізраїльтяни іноді кажуть, що вулиця Жаботинського є навіть там, де більше немає жодної названої вулиці.

Назва його молодіжного руху Бейтар живе в іменах кількох спортивних клубів — найвідоміший з них, футбольний клуб «Бейтар Єрусалим», заснований 1936 року вихідцями саме з цього руху.

Архів і музей, присвячені його життю і діяльності, розміщені в будинку «Мецудат Зеев» на вулиці Кінг Джордж, 38 у Тель-Авіві. Інститут Жаботинського працює тут із 1937 року, зберігає документи, фотографії та періодику ревізіоністського руху і проводить екскурсії для відвідувачів.

Ім'я Жаботинського повернулося в заголовки ізраїльських газет ще раз 1948 року, вже після його смерті. Судно «Альталена» — назване на честь його літературного псевдоніма — привезло зброю для бойовиків Ецель уже після проголошення незалежності Ізраїлю. Конфлікт довкола розподілу цієї зброї між новоствореною армією і підпільною організацією закінчився збройним зіткненням біля берега Тель-Авіва, у якому загинули люди з обох сторін. Цей епізод і сьогодні залишається однією з найбільш обговорюваних сторінок ранньої історії держави.

Чому це резонує для українців

Для україномовного читача історія Жаботинського має несподіваний вимір: він — уродженець Одеси і перші двадцять років свого життя провів на території сучасної України. Одеські газети «Одесский листок» і «Одесские новости» друкували його репортажі, коли йому було лише 18 років.

Є в цій біографії і сюжет, повʼязаний з українською історичною памʼяттю напряму. У 1926 році, невдовзі після вбивства Симона Петлюри в Парижі, Жаботинський опублікував статтю «Петлюра і погроми», у якій заперечував особисту причетність Петлюри до єврейських погромів в Україні часів Громадянської війни. Ця теза й сьогодні залишається предметом дискусій серед істориків обох країн. Сам факт, що засновник ізраїльської державної правиці писав саме про українського отамана, для багатьох читачів стає несподіванкою.

Питання про День Жаботинського

Коли День Жаботинського в 2026 році?

29 тамуза 5786 року за єврейським календарем випадає на 14 липня 2026 року, свято починається ввечері 13 липня.

Це офіційний вихідний в Ізраїлі?

Ні. День Жаботинського — пам'ятна дата за законом Кнесету, але не вихідний день. Установи, школи і транспорт працюють у звичайному режимі.

Хто такий Зеєв Жаботинський?

Публіцист, письменник і один із лідерів сіоністського руху, засновник ревізіоністського сіонізму і молодіжного руху Бейтар, ініціатор створення Єврейського легіону в Першу світову війну. Народився в Одесі 1880 року, помер у США 1940-го.

Чому дата свята щороку різна за григоріанським календарем?

Єврейський календар — місячно-сонячний, і дати релігійних та державних пам'ятних днів привʼязані до нього, а не до григоріанського календаря. Тому 29 тамуза щороку припадає на інший день липня чи серпня.

Де можна відвідати місця, повʼязані з памʼяттю Жаботинського?

Могила Жаботинського знаходиться на горі Герцля в Єрусалимі, поруч із ділянкою для державних діячів. Архів і музей його імені працюють у Тель-Авіві, на вулиці Кінг Джордж, 38.

Чому Жаботинського вважають фігурою, повʼязаною з правим табором ізраїльської політики?

Заснований ним ревізіоністський рух дав початок партії Херут, яку очолював Менахем Бегін, а вона 1973 року увійшла до блоку Лікуд. Через цю пряму організаційну спадковість сучасний Лікуд традиційно вважає Жаботинського своїм ідейним засновником, хоча державне вшанування його памʼяті законом 2005 року підтримали депутати різних політичних таборів.