Уночі 22 липня 2026 року площа перед Стіною Плачу заповниться людьми, які сядуть просто на камінь і при світлі свічок читатимуть книгу «Плач Єремії». Через кілька годин у більшості ресторанів Тель-Авіва погасне світло — не з примхи власників, а через закон, який діє в Ізраїлі з 1997 року. Дев'яте ава (תשעה באב, Тіша бе-Ав) — день, коли за єврейським календарем зруйнували обидва Єрусалимські Храми. Пост триває 25 годин і за суворістю поступається хіба що Йом-Кіпуру.

Звідки це взялося

Трактат Мішни «Таані́т» (4:6) називає п'ять катастроф, які, за традицією, сталися саме 9 ава. Перша — épisode з розвідниками: дванадцять посланців Мойсея повернулися з землі Ханаан, десятеро з них принесли зневірений звіт, народ заплакав від страху, і за це покоління було засуджене на сорок років блукань пустелею.

Друга і третя — руйнування обох Храмів. Перший Храм зруйнували вавилоняни під проводом Навуходоносора II у 586 році до нашої ери. Другий Храм — римляни під командуванням Тита у 70 році нашої ери, після кількамісячної облоги Єрусалима. Між двома подіями — майже 655 років, але, за єврейським календарем, обидві припадають на одну й ту саму дату.

Четверта — падіння фортеці Бейтар у 135 році, останнього оплоту повстання Бар-Кохби проти Риму: за переказами того часу, загинули десятки тисяч захисників. П'ята — того ж року римський намісник Турнус Руфус наказав переорати землю на місці Храму плугом, символічно стираючи місто. Пізніше до цього переліку додали й пізніші трагедії: указ про вигнання євреїв з Англії 1290 року та дедлайн Альгамбрського едикту про вигнання з Іспанії в 1492 році також припали на 9 ава.

Історія з розвідниками (Числа, 13–14) — найдавніша з п'яти: Мойсей послав по одному представнику від кожного з дванадцяти колін розвідати землю Ханаан, і десятеро повернулися з переляканим звітом про непереможних велетнів-мешканців. Народ у ту ніч плакав від страху йти далі — і, за мідрашем, саме за ці марні сльози визначили, що ця ніч стане ніччю плачу на всі покоління наперед.

Жалоба, а не свято

Дев'яте ава — єдиний день у році, коли синагога виглядає як зала жалоби: завіса перед ковчегом знята, світло притлумлене, люди сидять на низьких лавках або просто на підлозі — так само, як сидять на жалобі («шива») після смерті рідних. Це не свято в звичному розумінні, а колективний день скорботи за втраченою державністю і Храмом.

Для харедим і датім (релігійних сіоністів та ортодоксів) це один із найважливіших постів року, суворіший за будь-який інший день окрім Йом-Кіпуру. Для більшості хілоні (світських ізраїльтян) усе інакше: опитування 2010 року показало, що постяться близько 22% єврейського населення Ізраїлю, а ще 52% не постять, але свідомо відмовляються того дня від розваг — не йдуть у кіно, не влаштовують вечірок. Ще 18% відповіли, що охоче пішли б розважатися, якби заклади були відкриті, і назвали чинний стан речей «релігійним примусом».

Три тижні і дев'ять днів до посту

Дев'яте ава — фінал періоду жалоби, який називають «Бейн-га-мецарім» («між тісними місцями», за рядком з Плачу Єремії). Він починається за три тижні до посту, 17 тамуза — це дата, коли, за традицією, римляни пробили стіну Єрусалима перед завершальним штурмом. У ці три тижні релігійні євреї не одружуються, не стрижуться і не голяться, не слухають живу музику.

Останні дев'ять днів періоду — з 1 ава — жалоба посилюється: не їдять м'яса і не п'ють вина (крім Шабату), не купуються заради задоволення, не носять щойно випраний одяг. Це той самий принцип поступового наростання, який знайомий кожному, хто спостерігав за Великим постом, тільки відлік іде не до світлого свята, а до дня плачу.

Останній прийом їжі перед постом називають «сеуда га-мафсекет» — «трапеза, що розділяє». Це навмисно скромна їжа: у релігійних родинах їдять сидячи на підлозі або на низькому стільці, часто подають круте яйце, обвалене в попелі, і хліб без масла — без нічого, що нагадувало б про задоволення від їжі. Після заходу сонця стіл прибирають, і аж до наступного вечора в домі не готують.

Як минає сам день посту

Пост починається із заходом сонця напередодні і триває 25 годин — до появи зірок наступного вечора. Формально заборони ті самі, що на Йом-Кіпур: не їсти й не пити, не митися, не наносити креми і олії, не носити шкіряне взуття, подружні стосунки виключені. Але настрій зовсім інший: Йом-Кіпур — про прощення і надію, Дев'яте ава — про втрату.

Увечері напередодні — коротка служба, під час якої громада сидить на підлозі при приглушеному світлі й слухає книгу «Ейха» («Плач Єремії»), яку читають наспівом, схожим на голосіння. Далі — «кінот», спеціальні поетичні плачі, написані впродовж століть про руйнування Храму, вигнання зі Іспанії, погроми, а в деяких общинах — і про Голокост. Вранці, за ашкеназьким звичаєм, чоловіки не одягають таліт і тфілін під час ранкової молитви — це відкладають до полудня, бо тфілін вважають «прикрасою», недоречною в перші, найважчі години жалоби. У сефардських громадах, навпаки, таліт і тфілін одягають зранку як завжди.

Якщо 9 ава випадає на Шабат — а Шабат скасувати не можна нічим, — пост переносять на 10 ава, наступного дня. Востаннє так було нещодавно, і це правило варто памʼятати, звіряючи дату посту з календарем, а не рахуючи самостійно від попереднього року.

Ашкеназі та сефарди: невеликі, але помітні відмінності

Загальна структура посту однакова для всіх течій юдаїзму, але деталі різняться. Уже згадана різниця з таліт і тфілін — найпомітніша: ашкеназі відкладають їх до полудня, сефарди одягають зранку. У сефардських громадах також прийнято менше говорити вголос про особисту жалобу і більше зосереджуватись на текстах кінот, тоді як в ашкеназьких громадах Східної Європи історично склалася традиція додавати до збірки кінот нові тексти — про хмельниччину, погроми, а в ХХ столітті й про Голокост.

У Ізраїлі, де живуть представники обох традицій, у більшості синагог громада дотримується звичаю тієї общини, до якої належить сама синагога, тож новому оліму варто просто запитати заздалегідь, а не орієнтуватися на те, що бачив в іншому місці.

Що заборонено законом, а що є лише звичаєм

У побуті Дев'яте ава — це три різних рівні обмежень, і їх варто розрізняти. Пост і його правила — це галаха, релігійний закон, який стосується тих, хто його дотримується, і ніяк не втручається в роботу держави. Зовсім інша річ — закон 1997 року (доповнений у 2002-му), який прямо забороняє відкривати заклади розваг — кінотеатри, клуби, а спершу і ресторани — в ніч Дев'ятого ава по всьому Ізраїлю — це стосується і релігійних, і світських власників однаково. Штраф за порушення — до 2600 шекелів.

А ось відмова від стрижки чи весілля протягом трьох тижнів до посту — це вже не закон і не пряма галахічна заборона для всіх, а усталений звичай, якого дотримуються релігійні общини за власним рішенням.

Як це виглядає в Ізраїлі

Дев'яте ава — не офіційний вихідний: наступного дня всі йдуть на роботу, транспорт і магазини працюють у звичайному режимі. Але ввечері перед постом картина інша: за законом мають зачинитися кінотеатри, клуби і — за початковим трактуванням — ресторани по всій країні. На практиці частина закладів у Тель-Авіві регулярно порушує цю норму: у 2023 році, наприклад, кілька відомих ресторанів відкрито заявили, що працюватимуть усупереч закону — на знак протесту проти судової реформи, а не через ставлення до самого посту.

Найбільш видовищна картина — біля Стіни Плачу в Єрусалимі: тисячі людей сидять просто на камʼяних плитах площі, дехто — на картонках чи розкладних стільчиках, і слухають нічне читання «Ейха» при свічках. У громадах релігійних сіоністів існує ще один шар памʼяті: частина рабинів повʼязує з цим днем також розмежування 2005 року (виведення ізраїльських поселень із Сектору Гази) — на цю тему навіть написані окремі сучасні «кінот».

Що це означає для тебе в Ізраїлі

Якщо плануєш вечерю в ресторані чи бар у Тель-Авіві чи Єрусалимі на дату посту — краще перевірити заздалегідь, чи працює заклад: частина закривається за законом, частина йде на порушення і платить штраф, а розклад роботи може змінитися в останній момент. Кав'ярні при готелях зазвичай продовжують подавати їжу мешканцям, навіть якщо зовнішні двері зачинені.

Для тих, хто працює в туризмі, гостинності чи рітейлі, корисно знати: закон стосується закладів розваг і не зачіпає звичайні магазини, аптеки чи транспорт — вони працюють як завжди. Якщо в компанії є релігійні співробітники, варто памʼятати, що частина з них візьме вихідний день чи вийде раніше напередодні, щоб встигнути на вечірню службу.

Для нового оліма перший Дев'яте ава в Ізраїлі — гарний привід уперше піти на нічну службу в синагозі: навіть без глибокого знання молитов, саме звучання «Ейхи» наспівом і вигляд громади, що сидить на підлозі, дають відчуття, чому цей день у країні досі сприймають серйозно — навіть ті, хто не постить.

Питання, які найчастіше виникають у нових олім

Коли починається Дев'яте ава у 2026 році?

Пост починається на заході сонця в середу, 22 липня 2026 року, і триває до появи зірок увечері в четвер, 23 липня.

Чи працюють у цей день магазини, банки і транспорт?

Так, це звичайний робочий день. Закон обмежує лише роботу закладів розваг — кінотеатрів, клубів і, за традиційним трактуванням, ресторанів — увечері напередодні посту.

Чи постяться всі євреї в Ізраїлі?

Ні. За опитуванням 2010 року, повністю постяться близько 22% єврейського населення країни, ще 52% не постять, але утримуються того дня від розваг.

Що буде, якщо 9 ава випадає на Шабат?

Пост переноситься на 10 ава — наступний день, бо Шабат скасувати постом не можна.

Чим Дев'яте ава відрізняється від Йом-Кіпуру?

Обидва — 25-годинні пости з однаковими фізичними заборонами, але Йом-Кіпур — про прощення і примирення, а Дев'яте ава — про жалобу і втрату: сидять на підлозі, приглушують світло, читають «Плач Єремії», а не молитви про майбутнє.

Чи можна туристам піти до Стіни Плачу в ніч посту?

Так, і саме тоді там особливо багатолюдно й атмосферно: тисячі людей сидять на площі й слухають нічне читання «Ейха». Варто вдягнутися скромно і памʼятати, що це молитовне, а не туристичне зібрання.

Що їдять перед постом?

Останню трапезу («сеуда га-мафсекет») традиційно роблять навмисно скромною: круте яйце в попелі, хліб без масла, часто сидячи на підлозі. Після заходу сонця готувати їжу вже не можна аж до завершення посту наступного вечора.

Чи стосується закон про зачинені ресторани лише Тель-Авіва?

Ні, закон 1997 року і поправка 2002 року діють по всій країні: заклади розваг мають зачинитися в ніч посту в будь-якому місті Ізраїлю, хоча найгучніші суперечки й порушення трапляються саме в Тель-Авіві.