Коли Меїр Кахане піднімався на трибуну Кнесету для виступу, зал спорожнював. Депутати один за одним виходили з залу, лишаючи тільки чергового головуючого і стенографістку — формальний мінімум, потрібний за регламентом. Це не було стихійним бойкотом: депутати домовлялись ігнорувати кожен його виступ, кожну законодавчу пропозицію, кожен запит про вотум недовіри уряду. За чотири роки в парламенті єдиний депутат від партії Ках встиг отримати те, чого до нього не отримував жоден політик в історії Ізраїлю: закон, ухвалений спеціально для того, щоб більше ніколи не дозволити йому чи подібним до нього потрапити в Кнесет. За роки активності в Ізраїлі Кахане заарештовували більш як шістдесят разів — переважно за насильство та плани атак, які зрідка доходили до суду.

Передумови: Ліга захисту євреїв у Нью-Йорку

Кахане заснував Лігу захисту євреїв (Jewish Defense League, JDL) у Брукліні в 1968 році — як озброєну відповідь на те, що він вважав бездіяльністю основних єврейських організацій США перед обличчям антисемітизму. Гасло ліги — «Ніколи знову» — швидко доповнилось менш дипломатичним: «Кожному єврею — пістолет 22-го калібру». 26 січня 1972 року бомба, закладена у нью-йоркському офісі музичного імпресаріо Сола Гурока, який організовував гастролі радянських виконавців, убила його секретарку Айріс Конес і поранила тринадцять людей. Підозру одразу кинули на JDL. Учасника організації Джерома Зеллера висунули звинуваченим, але той встиг переїхати до Ізраїлю; коли США запросили його видачі, ізраїльська прокуратура фактично відмовила, оскільки на батьківщині він тим часом став «національним героєм». Сам Кахане десятиліттями пізніше визнав свою причетність до підготовки тієї бомби.

Головна подія: партія, яку намагались заборонити ще до перемоги

У 1971 році, під тиском поліцейського розслідування в США, Кахане переїхав до Ізраїлю і заснував партію Ках («Так» — від його улюбленого риторичного «так і тільки так»). Перші тринадцять років існування партії пройшли в електоральних провалах: на виборах 1973, 1977 і 1981 років Ках щоразу не дотягував до тогочасного однопроцентного бар'єру.

У червні 1984 року, ще до того як партія взагалі отримала бодай один мандат, Центральна виборча комісія вперше в історії держави спробувала знімати з виборів єврейський список — саме через ідеологію Каха. Тодішнє законодавство не давало для цього прямих підстав, і Верховний суд скасував заборону. На виборах того ж року Ках набрав майже 26 тисяч голосів — 1,2% — і Кахане отримав єдине місце в Кнесеті за всю історію партії.

Той єдиний депутатський термін перетворив парламентську практику Ізраїлю. Кахане пропонував закони про позбавлення неєврейського населення громадянських прав, примусову працю і виселення; колег-депутатів він зневажливо називав «гелленістами» — біблійним терміном для євреїв, які асимілювались із чужою культурою. За місяць після обрання він спробував відвідати арабське містечко Умм-ель-Фахм, щоб «заохотити» його жителів до емігрування — поліція не пустила його в межі населеного пункту. У 1988 році Кахане погрожував зашморгом депутату-арабу і втратив право голосу в Кнесеті за відмову присягнути за встановленим протоколом.

Саме він став прямою причиною ухвалення поправки до Основного закону «Кнесет» 1985 року — статті 7А, яка вперше дозволила Центральній виборчій комісії знімати з виборів списки за підбурювання до расизму. На виборах 1988 року цю статтю застосували проти Каха вже з юридичним обґрунтуванням, і Верховний суд цього разу заборону підтримав. Партія, яка протрималась у парламенті лише один термін, фактично змусила законодавця переписати правила гри для всіх майбутніх учасників виборів.

Люди за подіями

Сам Кахане народився в Брукліні в 1932 році, отримав освіту рабина, юриста і магістра політології, а до заснування JDL у 1968-му встиг побувати таємним інформатором ФБР. 5 листопада 1990 року його застрелили в Нью-Йорку після виступу перед прихильниками; вбивцю згодом пов'язали з мережею, причетною до підриву Всесвітнього торгового центру в 1993 році. Після смерті засновника партія розкололась: син Кахане, Беньямін Зеєв Кахане, заснував окрему структуру Ках Хай («Ках живий»), а оригінальний бренд «Ках» успадкував колишній помічник рабина Барух Марзель, який живе в районі Тель-Румейда в Хевроні. Сам Беньямін Зеєв Кахане загинув у грудні 2000 року під час нападу на Західному березі.

Те, про що зазвичай мовчать

25 лютого 1994 року, у свято Пурім, лікар і активіст Каха Барух Голдштейн увійшов у мечеть Ібрагімі в печері Махпела в Хевроні в уніформі резервіста ЦАХАЛу й відкрив вогонь по молільниках із автоматичної зброї. Він убив 29 людей і поранив 125, перш ніж його забили на смерть ті, хто вижив. За даними правозахисної організації Бецелем, упродовж місяця після різанини в самому Хевроні від дій ізраїльської армії загинуло ще 13 палестинців, а протягом наступних півтора року ця цифра зросла до 27 — статистика, яку часто не згадують поруч із самою різаниною. Барух Голдштейн був третім номером у списку Каха на виборах 1984 року. Голдштейн народився в Брукліні, навчався у Єшива-університеті й здобув медичну освіту в коледжі Альберта Айнштайна — деталь, яку часто опускають у переказах: нападник був не маргіналом без освіти, а практикуючим лікарем поселення Кір'ят-Арба.

Менш відомо те, що сталось після. Могила Голдштейна в сусідньому поселенні Кір'ят-Арба перетворилась на місце паломництва для частини прихильників руху: на надгробку викарбували напис «Він віддав своє життя за народ Ізраїлю, його Тору і землю». Лише після міжнародного резонансу Кнесет ухвалив окремий закон, що забороняє встановлювати пам'ятники терористам, а поліція згодом обмежила доступ до самої могили. У березні 1994 року, через місяць після різанини, уряд Ізраїлю офіційно визнав Ках і Ках Хай терористичними організаціями — рішення, яке за кілька тижнів повторив і Державний департамент США. Ках залишається однією з дуже нечисленних єврейських структур, яку власний уряд Ізраїлю формально визнав терористичною.

У травні 2022 року Державний департамент США вивів Ках Хай зі свого списку іноземних терористичних організацій — за процедурою, що вимагає періодичного перегляду статусів кожні п'ять років, і офіційним поясненням, що рух не причетний до жодного нападу з 2005 року. Організація, однак, лишилась у менш суворому реєстрі — списку «спеціально визначених глобальних терористів», а заборона з боку самого Ізраїлю не змінилась. Правозахисні організації розкритикували американське рішення, побоюючись, що воно надихне прихильників руху саме в момент зростання впливу каханістського крила в ізраїльській політиці.

Наслідки і резонанс сьогодні

Спадщина руху сьогодні пов'язана насамперед із партією Оцма Єгудіт, заснованою 2012 року, і з фігурою Ітамара Бен-Гвіра, який відкрито називає себе послідовником Кахане. У 1995 році, у дев'ятнадцять років, Бен-Гвір зняв капотну емблему з автомобіля прем'єр-міністра Іцхака Рабина і на телекамеру заявив: «Ми дістались до його машини, дістанемось і до нього». За кілька тижнів Рабина застрелили. У 2022 році Бен-Гвір очолив Міністерство національної безпеки Ізраїлю — пост, що дає контроль над поліцією. Прихильники бачать у цьому шляху легітимну еволюцію правого електорату, для якого погляди, що вважались маргінальними у вісімдесятих, стали частиною політичного мейнстриму; критики — зокрема правозахисні організації й частина ізраїльських коментаторів — називають це нормалізацією ідеології організації, яку власна держава визнала терористичною. За даними «Джерузалем пост», Бен-Гвіра звинувачували у судових справах 46 разів і визнавали винним вісім разів — здебільшого за підбурювання до расизму та підтримку забороненої організації. Обидві оцінки лишаються предметом відкритої політичної дискусії в самому Ізраїлі.

Хронологія

  • 1968 рік — Меїр Кахане засновує Лігу захисту євреїв (JDL) у Брукліні.
  • 26 січня 1972 року — бомба в нью-йоркському офісі Сола Гурока вбиває секретарку Айріс Конес; підозру кидають на JDL.
  • 1971 рік — Кахане переїжджає до Ізраїлю і засновує партію Ках.
  • 1973, 1977, 1981 роки — Ках тричі не долає однопроцентний виборчий бар'єр.
  • червень 1984 року — Центральна виборча комісія вперше намагається знімати єврейський список з виборів; Верховний суд скасовує заборону.
  • 1984 рік — Кахане отримує єдиний мандат Каха в Кнесеті з 1,2% голосів.
  • 1985 рік — ухвалено статтю 7А Основного закону «Кнесет» — заборону партій, що підбурюють до расизму.
  • 1988 рік — Кахане погрожує зашморгом депутату-арабу і втрачає право голосу в Кнесеті; Ках дискваліфікують з виборів за новою статтею.
  • 5 листопада 1990 року — Кахане застрелено в Нью-Йорку; рух розколюється на Ках (Барух Марзель) і Ках Хай (Беньямін Зеєв Кахане).
  • 25 лютого 1994 року — Барух Голдштейн вбиває 29 людей у мечеті Ібрагімі в Хевроні.
  • березень 1994 року — уряди Ізраїлю та США визнають Ках і Ках Хай терористичними організаціями.
  • грудень 2000 року — Беньямін Зеєв Кахане гине під час нападу на Західному березі.
  • травень 2022 року — Державний департамент США виводить Ках Хай зі списку іноземних терористичних організацій, лишаючи менш суворий статус.
  • 2022 рік — учень Кахане Ітамар Бен-Гвір очолює Міністерство національної безпеки Ізраїлю.

Чому партію Ках заборонили в Ізраїлі?

Формально — за підбурювання до расизму, на підставі статті 7А Основного закону «Кнесет», ухваленої 1985 року. Остаточну заборону як терористичної організації Ках отримав у 1994 році, після різанини в Хевроні.

Хто такий Барух Голдштейн?

Лікар і активіст Каха, який 25 лютого 1994 року вбив 29 людей у мечеті Ібрагімі в Хевроні. Він був третім номером у виборчому списку Каха на виборах 1984 року.

Чи Ках і досі визнаний терористичною організацією?

В Ізраїлі — так, заборона з 1994 року не скасована. У США в 2022 році його наступника Ках Хай вивели зі списку іноземних терористичних організацій, але залишили в менш суворому реєстрі спеціально визначених глобальних терористів.

Як загинув Меїр Кахане?

Його застрелили в Нью-Йорку 5 листопада 1990 року після виступу перед прихильниками. Вбивцю пізніше пов'язали з мережею, причетною до підриву Всесвітнього торгового центру в 1993 році.

Чи має Ках зв'язок із сучасною ізраїльською політикою?

Так, через партію Оцма Єгудіт і міністра Ітамара Бен-Гвіра, який відкрито називає себе послідовником Кахане. Оцінки цього зв'язку розходяться: одні бачать легітимну еволюцію правого флангу, інші — нормалізацію ідеології забороненої організації.

Чи Ках єдина заборонена єврейська організація в Ізраїлі?

Це одна з дуже нечисленних: більшість організацій у списку терористичних, визнаних Ізраїлем, — палестинські чи інші неєврейські структури.