В Ізраїлі, де кожна родина так чи інакше торкнулася болю війни, пам'ять про полеглих героїв ЦАХАЛу є священною. Ця новина особливо важлива для українців в Ізраїлі, адже вона яскраво демонструє, як ізраїльське суспільство вшановує своїх захисників, знаходячи спосіб зберегти їхній дух у наступних поколіннях. Це нагадує про спільний біль втрат, але й про незламну надію на продовження життя та цінність пам'яті.

 

Одна з таких зворушливих історій – про майора Раза Переца, командира роти штабу 51-го батальйону бригади "Голані", який героїчно загинув 7 жовтня під час бою на заставі Кіссуфім. Він вивів своїх солдатів у захисне укриття, а потім, знищуючи терористів на своєму шляху, повернувся за боєприпасами. Навіть отримавши поранення в ліву руку, Раз продовжував командувати та відстрілюватися, кинувшись на бойовиків. Разом із ним у тому ж бою загинули ще шестеро солдатів: старший сержант Авітар Охіон, старший сержант Йогев Ахарон, старший сержант Ор Есту, старший сержант Брандо Давід Флорес Гарсія, старший сержант Біньямін Ташгер Таке та сержант Уріель Сегаль.

 

Його близький друг, майор Р. (28 років) із Кір'ят-Ати, який служив разом із Разом у "Голані" та пройшов офіцерські курси, вирішив увічнити пам'ять про нього. Майор Р. та його дружина Таль, які познайомилися з Разом на офіцерських курсах, назвали свою доньку Рон. Дівчинка народилася 25 січня, у день народження Раза, що стало для батьків особливим знаком. Ім'я Рон, що починається на літеру "Р", символізує як Раза, так і Р., а також відображає якості, які Раз уособлював для них. Батько Раза, Роні Перец, зворушений цим жестом, зазначив, що "Раз продовжує жити з нами різними способами, і це один із найособливіших".

 

Інша історія розповідає про майора Омрі-Хая Бен Моше, який загинув 18 вересня 2025 року від вибуху міни в районі Дженейна в Рафаху. Разом із ним загинули лейтенант Рон Аріелі, лейтенант Ейтан Авнер Бен Іцхак та лейтенант Еран Шалем. Його друг, майор Т. (29 років) з Брухіна, згадує Омрі-Хая як взірцевого офіцера, який завжди бачив історичний та віруючий контекст у кожній події. 7 жовтня обидва друзі, які були на офіцерських курсах, рушили на допомогу на півдні Ізраїлю, де вони разом з іншими офіцерами сформували імпровізований загін під назвою "Банамош" – за прізвиськом Омрі – для участі в боях в околі Гази.

 

Під час похорону Омрі майор Т. та його дружина Гілель, яка тоді вже була вагітна, вирішили назвати свого сина на його честь. Їхні дружини зблизилися під час війни, що зміцнило це рішення. Сина назвали Ахія, що є абревіатурою від Омрі-Хай та означає "друг Господа". Це ім'я також відсилає до пророка Ахії Шилоні, який виступав за єдність, що було важливою цінністю для Омрі. Майор Т. висловив надію, що його син Ахія виросте з усвідомленням своєї відповідальності та місії, увічнивши пам'ять про Омрі як взірець для наслідування.

 

Третя історія об'єднує пам'ять про двох полеглих героїв. Майор А. (29 років), майбутній заступник командира 931-го батальйону бригади "Нахаль", назвав своїх двох синів на честь загиблих друзів. Його середній син, Ельрої Хаїм, названий на честь майора Роя Чапела, командира роти розвідувального батальйону "Нахаль", який загинув у боях 7 жовтня. Майор А. згадує Роя як командира, який безмежно вірив у своїх солдатів, боровся за кожного з них та бачив добро у людях.

 

Другий син майора А., Кфір Ціон, який народився чотири місяці тому, названий на честь майора Двіра Ціона Реваха, командира роти 932-го батальйону, що загинув 6 січня 2025 року від влучання протитанкової ракети в Бейт-Хануні, на півночі Сектора Гази. А. та Двір були найкращими друзями, їхні родини також були близькими. Ім'я Кфір (левеня) символізує лідерські якості Двіра, його силу та мужність, тоді як Ціон – це друге ім'я Двіра, яке покликане зберегти його сутність. Майор А. сподівається, що Кфір успадкує риси характеру Двіра і завжди пам'ятатиме, на чию честь його назвали.

 

Ці історії є потужним свідченням того, що навіть у найважчі часи життя триває, а пам'ять про героїв живе не лише в меморіалах, а й у нових поколіннях, що несуть їхні імена як символ незламності та надії. Для українців в Ізраїлі це може бути нагадуванням про важливість збереження пам'яті про своїх власних героїв і про те, як спільнота може підтримувати одне одного у горі та надії.