Ізраїльський Кнесет зробив історичний крок, ухваливши у другому та третьому читанні закон, що регулює судовий розгляд справ терористів угруповання «Нухба», відповідальних за жорстокі атаки 7 жовтня 2023 року. Рішення було прийнято переважною більшістю — 93 голоси «за» і жодного «проти», що підкреслює національний консенсус щодо притягнення винних до відповідальності. Цей нормативний акт створює правову базу для судових процесів, які стануть наймасштабнішими в історії Ізраїлю з часів суду над нацистським злочинцем Адольфом Ейхманом.

Об'єднання заради правосуддя: процес розробки закону

Розробка цього значущого законопроєкту стала прикладом професійної взаємодії інституцій, попри існуючі розбіжності. Попри безпрецедентну напруженість у відносинах, міністр юстиції Ярів Левін та юридична радниця уряду Галі Багарав-Міара об'єднали зусилля заради спільної мети – притягнення до відповідальності терористів «Нухби». Вони відклали вбік особисті та інституційні протиріччя, щоб забезпечити ефективне створення правового фундаменту.

Ключову роль у формуванні правової архітектури закону відіграв колишній головний військовий прокурор, генерал-майор резерву Шарон Афек, який нині обіймає посаду заступника юридичного радника уряду. «Чорнову» роботу зі збору доказової бази виконали слідчі поліції, зокрема старша офіцерка Рінат Сабан та підполковниця Руті Гаусліх. Аналізом матеріалів, зібраних під час бойових дій у Секторі Гази силами ЦАХАЛу та ШАБАКу, займалася прокуратура Південного округу під керівництвом адвоката Ереза Падана. Ініціаторами законопроєкту у Кнесеті виступили голова комісії з питань законодавства Сімха Ротман та депутатка Юлія Маліновська, яка також зазначила, що зростання кількості обвинувачених (понад 400 осіб проти раніше заявлених 300) пов’язане з безперервною роботою спецслужб з виявлення нових учасників теракту.

Доказова база та механізми судочинства

Прокурори здійснили колосальну роботу, аналізуючи криміналістичні докази з місць масових вбивств, протоколи допитів терористів та сотні відеозаписів, що документують акти насильства. Багато співробітників прокуратури повідомляють про психологічні наслідки після роботи з цими матеріалами, необхідними для забезпечення допустимості доказів у суді. Як зазначає адвокатка Лілах Вагнер, голова відділу з питань тяжких злочинів у Міністерстві юстиції, головним завданням було суворе дотримання ізраїльської правової системи, щоб уникнути звинувачень у «показовому процесі». Законодавчий процес свідомо затримувався до повернення останнього живого заручника, щоб не поставити під загрозу їхню безпеку.

Закон стосується злочинів, скоєних у період з 7 по 10 жовтня 2023 року, включаючи вбивства, зґвалтування, викрадення та мародерство. Ці діяння класифікуються як злочини проти єврейського народу, злочини проти людяності та воєнні злочини. Важливо, що дія закону поширюється і на злочини, вчинені після цієї дати щодо викрадених осіб, включно з тими, хто був убитий у полоні. Перед судом постануть понад 400 бойовиків, чия кількість може зрости залежно від результатів роботи ШАБАКу та ЦАХАЛу.

Особливості судового процесу та права потерпілих

Для здійснення правосуддя буде створено спеціальний військовий суд у Єрусалимі. Судові колегії складатимуться з трьох суддів, причому хоча б один із них має бути головою військового суду або суддею окружного суду (у статусі резервіста). Апеляційний трибунал також включатиме трьох суддів, зокрема відставного суддю Верховного суду. Справи будуть розподілені за географічним принципом: окремі процеси для районів кібуців Беері, Нір-Оз, а також для розслідування різанини на музичному фестивалі «Нова».

Однією з найбільш резонансних норм закону є можливість застосування смертної кари. Вона може бути призначена не лише за вбивства 1164 цивільних та військових 7 жовтня, але й за інші тяжкі злочини, як-от зґвалтування, відповідно до чинного законодавства про боротьбу з тероризмом та запобігання геноциду. Якщо суд винесе смертний вирок, апеляція буде автоматичною. Крім того, закон забороняє звільнення засуджених до смертної кари або тих, кому висунуто обвинувачення за статтею, що передбачає вищу міру покарання, у межах будь-яких майбутніх угод з обміну полоненими. Цей пункт є критично важливим для унеможливлення повторення ситуацій, коли терористи, засуджені за тяжкі злочини, звільнялися в обмін на заручників або полонених ізраїльських солдатів.

Особливу увагу приділено правам жертв. Потерпілі зможуть бути присутніми на засіданнях або спостерігати за ними з окремого залу. Процеси будуть публічними та задокументованими, а ключові етапи – відкриття справи, оголошення вироку – транслюватимуться на спеціальному вебсайті. Щодо самих обвинувачених, вони братимуть участь у засіданнях переважно через відеозв’язок, за винятком п’яти ключових етапів: відповідь на обвинувальний акт, надання свідчень, оголошення вердикту, свідчення під час винесення вироку та саме оголошення вироку. Якщо обвинувачений не має власного адвоката, суд призначить захисника, проте не з системи громадського захисту. Витрати на юридичне представництво держава вираховуватиме з коштів, що перераховуються Палестинській автономії.