Юридична радниця уряду Галі Багарав-Міара звернулася до Вищого суду справедливості (БАГАЦ) із вимогою скасувати призначення Романа Гофмана на посаду голови «Моссаду». Цей крок викликаний участю Гофмана у справі про вербування та подальший арешт 17-річного Урі Алькайяса. Позиція Багарав-Міари полягає в тому, що минулі дії кандидата кидають «важкий тінь на чистоту його моральних якостей», що є неприпустимим для очільника такої критично важливої структури, як «Моссад».

Правовий виклик призначенню голови «Моссаду»: справа Романа Гофмана

Скандал навколо призначення Романа Гофмана бере свій початок у період, коли він командував 210-ю дивізією «Га-Башан». За його дозволом двоє офіцерів розвідки залучили 17-річного Урі Алькайяса до виконання завдань, які передбачали публікацію секретної інформації в мережі для створення операції «впливу». Це відбулося без належних повноважень чи санкцій, що викликало серйозні питання щодо дотримання процедур та етики. Згодом Алькайяс був заарештований службою ШАБАК, провів два місяці в ізоляції, отримав звинувачення у шпигунстві та був ув’язнений на понад рік. Важливо зазначити, що Гофман та його підлеглі не проходили кримінального розслідування у цій справі; вони відбулися лише внутрішньою доганою в межах перевірки ЦАХАЛу. Цей факт є одним із центральних аргументів, які ставить під сумнів моральні якості кандидата на найвищу розвідувальну посаду.

Опір всередині спецслужб та процедурні порушення

Призначення Гофмана зустріло значний опір з боку чинного керівництва спецслужб. Даді Барнеа, голова «Моссаду», висловив категоричну незгоду, підкресливши, що «не може уявити, щоб хтось із підлеглих схвалив таку операцію». За його словами, залучення неповнолітнього до подібних дій суперечить цінностям та «червоним лініям» організації. Своєю чергою, начальник Генерального штабу Еяль Замір зазначив, що якби він був на цій посаді, то розцінював би дії командира дивізії, який санкціонував таку операцію, як вкрай серйозне порушення. Попри цей опір, Комітет із призначення високопосадовців, очолюваний суддею у відставці Ашером Грунісом, більшістю голосів затвердив кандидатуру Гофмана, і прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу підписав відповідне розпорядження. Однак сам Груніс виступив проти, залишившись у меншості. Галі Багарав-Міара вказала на три ключові процедурні помилки, допущені комітетом: рішення було підписане до того, як члени комітету ознайомилися з аргументами голови (Груніса), що свідчить про упередженість; члени комітету не були ознайомлені з усіма секретними документами, що впливали на рішення; і комітет відмовив Алькайясу у можливості виступити перед його складом.

Розширення конфлікту: прецеденти та межі повноважень

Ситуація набула особливої гостроти через таємний лист, надісланий Даді Барнеа. У цьому документі, який буде представлений суддям БАГАЦу в закритому режимі, очільник «Моссаду» пояснює специфіку роботи організації, яка діє переважно за кордоном і звітує безпосередньо прем’єр-міністру Беньяміну Нетаньягу. Через таку високу автономію, на думку Барнеа, вимоги до моральної чистоти голови «Моссаду» мають бути безпрецедентно високими. Це робить справу Гофмана не просто кадровим питанням, а тестом на дотримання стандартів безпеки та етики в ізраїльському істеблішменті. Ця ситуація також відображає ширший конфлікт між юридичною радницею уряду та виконавчою владою. Галі Багарав-Міара раніше вже демонструвала опозицію до урядових рішень, як це було у випадку з призначенням Оделії Мінс на посаду виконувачки обов’язків голови Ради Другого управління телерадіомовлення. Тоді прокурорка відмовилася представляти позицію уряду та приєдналася до опонентів, назвавши призначення «явно незаконним». Проте БАГАЦ ухвалив протилежне рішення, підтримавши право уряду на призначення. Це свідчить про системне напруження в правовій системі Ізраїлю, де на порядку денному Кнесету знову постали законопроєкти про розділення повноважень Генерального прокурора, ідеї яких раніше підтримували такі авторитети, як професор Шломо Авінері та лауреат Премії Ізраїлю професор Даніель Фрідман.

Наслідки для верховенства права та інституційної довіри

Дії Галі Багарав-Міари у справі Гофмана, які відбуваються після затвердження кандидатури комісією та підписання прем’єр-міністром, розцінюються деякими аналітиками як послідовна стратегія «опору всупереч» (דווקא). Після того, як кандидатура пройшла через перевірку комісії та отримала відповідні матеріали, подальша відкрита ворожість прокурорки виходить за межі суто юридичної оцінки. Така поведінка не зміцнює верховенство права, а навпаки — живить конфлікт навколо судової системи, роблячи її заручником політичних протистоянь. Результат розгляду в БАГАЦі стане важливим прецедентом, який визначить межі повноважень юридичного радника уряду та вплине на інституційну довіру до державних органів Ізраїлю. Це рішення матиме довгострокові наслідки для стандартів етики та прозорості в ізраїльському істеблішменті, особливо щодо призначення на ключові безпекові посади, де вимоги до моральної чистоти є найвищими.