Зміна стратегії прокуратури: чому справу «заморожують»

Генеральна прокурорка та юридична радниця уряду Галі Багарав-Міара оголосила про рішення застосувати процедуру «призупинення провадження» (עיכוב הליכים) у гучній справі проти радників прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. Йдеться про звинувачення у тиску на державного свідка Шломо Фільбера. Згідно з ізраїльським законодавством, таке рішення фактично означає неминуче закриття справи: якщо протягом року провадження не відновлюється, воно припиняється остаточно без можливості поновлення.

Причиною такого кроку стала неможливість продовження судового розгляду без свідчень головного фігуранта — Ісраеля Айнгорна. Останній наразі перебуває за кордоном, і, попри зусилля правоохоронних органів, повернути його до Ізраїлю не вдалося. Це рішення ставить крапку в розслідуванні, яке триває вже 7 років, і демонструє суттєві прогалини у стратегії обвинувачення, обраній свого часу керівництвом прокуратури.

Внутрішній розкол: Вісмонський проти Аїсмана

За лаштунками прокуратури рішення про призупинення справи стало кульмінацією тривалого внутрішнього конфлікту. Хаїм Вісмонський, прокурор Центрального округу та експерт у галузі права і технологій, ще на етапі досудових консультацій виступав проти спроб довести справу до суду. Його скепсис базувався на попередніх невдачах слідства, зокрема, незаконному проникненні поліції до мобільних телефонів Йонатана Уріха та Офера Голана. Ці дії призвели до ухвалення «прецеденту Уріха» (הלכת אוריך), який суттєво обмежив можливість використання доказів, отриманих у ході несанкціонованого зламу.

Вісмонський передбачав, що захист, який очолюють адвокати Аміт Хадад та Ноа Мільштейн, використає ці процесуальні порушення, щоб розвалити справу. Проте державний прокурор Аміт Айсман, попри застереження колеги, наполіг на продовженні процесу. Його підтримав прокурор Тель-Авівського округу Нісім Маром. Вони робили ставку на те, що свідчення Ісраеля Айнгорна стануть тим «золотим ключем», який дозволить довести вину не лише самого Айнгорна, а й Уріха та Голана.

Фактор Айнгорна: чому правосуддя безсиле

Ісраель Айнгорн, який має тісні зв’язки з політичною елітою та Беньяміном Нетаньягу, наразі проживає у Сербії. Його статус «втікача від правосуддя» ускладнюється тим, що він фігурує у міжнародних скандалах, відомих як «справа Bild» та «Qatar-gate». Для Ізраїлю екстрадиція стає майже неможливим завданням, коли йдеться про кримінальні злочини, а не питання національної безпеки. Навіть дружні до Ізраїлю держави, як-от Сербія, не поспішають задовольняти запити на видачу, особливо якщо захист аргументує це політичним переслідуванням — стратегія, яку в минулому успішно використовував і сам Ізраїль.

Критику викликає той факт, що прокуратура зробила ставку на одного свідка, не маючи альтернативного плану. Як зазначають експерти, обвинувачення могло б розділити справи: виділити епізод з Айнгорном в окреме провадження, де він виступав би як обвинувачений, а в справі Уріха та Голана — як свідок, якого можна було б примусово допитати. Однак Айсман обрав ризикований шлях, який зрештою призвів до краху справи ще до початку вивчення доказів у суді.

Наслідки для правової системи

Крах цієї справи без жодного судового засідання по суті є серйозним ударом по репутації прокуратури. Спроба довести справу до кінця, ігноруючи процесуальні порушення поліції та ненадійність ключового свідка, виявилася провальною. Це створює небезпечний прецедент: через 7 років після початку розслідування суспільство не отримало відповіді на питання щодо законності дій радників прем’єра. Аміт Айсман, відомий як безкомпромісний керівник, опинився в ситуації, коли його стратегічні рішення призвели до фактичного фіаско, що змушує ставити питання про ефективність нинішньої політики державного обвинувачення.