157 місяців — саме стільки місяців сукупного чистого доходу потрібно середньоізраїльській родині, щоб придбати квартиру, яка відповідає її реальним потребам: площі, кількості кімнат, місцю розташування. Для порівняння: у 2003 році цей показник становив 93 місяці, а у 2007-му — близько 90 місяців. За два десятиліття доступність житла впала до одного з найнижчих рівнів за всю історію спостережень.

Нова методологія: не середня квартира, а нормативна

Дослідники Інституту Ельров при Тель-Авівському університеті свідомо відмовились від звичного підходу — порівняння середньої ціни квартири з середньою зарплатою. Натомість вони розробили поняття «нормативної квартири»: житла, яке відповідає реальним потребам конкретної родини з урахуванням кількості дорослих і дітей. Це дозволяє відповісти не на питання «чи може родина щось купити», а на питання «чи може вона купити те, що їй справді потрібне».

Нерівність зростає швидше за ціни

Середні цифри приховують головну проблему. Родинам із верхньої половини розподілу доходів потрібно 92 місяці — менше восьми років. Родинам із нижньої половини — вже 211 місяців. Розрив між двома групами становить майже десять років доходів і стрімко збільшується.

Найдраматичніша картина у крайніх децилях. Родина з нижнього дециля потребує 366 місяців — понад 30 років доходів — щоб купити квартиру під свої потреби. На початку 2000-х цей показник становив 204 місяці. Родина з верхнього дециля витратить 65 місяців замість 34 у 2003 році: і для них житло подорожчало, але непорівнянно менше.

Тель-Авів, Єрусалим, Рамат-Ган — рейтинг недоступності

Для родин із нижньої половини розподілу доходів показники за містами такі: Тель-Авів — 286 місяців, Єрусалим — 210, Рамат-Ган — 202, Бней-Брак — 193, Петах-Тіква — 163. Навіть у відносно доступніших Хадері та Ашдоді потрібно 157 і 147 місяців відповідно.

За оцінкою професора Дані Бен-Шахара, більше половини покупців першої квартири фактично не можуть придбати житло в жодному великому місті Ізраїлю — окрім Хайфи та Беер-Шеви. Для молодих родин це означає або нескінченне відтермінування купівлі, або переїзд у периферійні райони.

Освіта і етнічний фактор

Дослідження виявило зв'язок між рівнем освіти та доступністю житла. Родинам, де дорослі мають понад 12 років навчання, потрібно в середньому 143 місяці; родинам з нижчим рівнем освіти — 177 місяців. В змішаних містах розрив між єврейськими і арабськими домогосподарствами становить 145 проти 202 місяців. Дослідники підкреслюють: рівень доходів, освіта, накопичений капітал і соціальний статус впливають на житлові можливості не менше, ніж самі ціни на нерухомість.

Якщо нинішня тенденція збережеться, ринок нерухомості не просто відображатиме наявну нерівність — він її посилюватиме. Автори роботи попереджають: житлове питання може перетворитися на одну з найгостріших соціальних проблем Ізраїлю.