Два рішення — і обидва прийняті не за власним бажанням. Цього тижня Беньямін Нетаньягу зупинив атаки на Іран на вимогу президента США та погодився просувати Основний закон про вивчення Тори — під тиском лідерів ультраортодоксальних партій Арье Дері (ШАС) і Моше Ґафні («Яадут а-Тора»). Обидва кроки суперечать і особистим переконанням прем'єра, і його прямим електоральним інтересам. Але Нетаньягу, за оцінкою оглядача Newsru.co.il Ґабі Вольфсона, розраховує на кілька ходів уперед: тактичні поступки мають окупитися стратегічною перевагою.

Трамп зупинив — Ізраїль зупинився

Сценарій розгорнувся швидко. ЦАХАЛ вдарив по Дахії. Іран, виконуючи свою обіцянку, обстріляв північ Ізраїлю. Ізраїль відповів ударом по Ірану. Наступного ранку сторони обмінялись ще серією атак — а потім, за словами Вольфсона, «прийшов лісник і всіх вигнав». Лісником, як зазвичай, виступив Дональд Трамп. Попри заяви прем'єра на засіданні військово-політичного кабінету про готовність Ізраїлю «самотужки протистояти Ірану» — Трамп зажадав зупинитись, і Ізраїль зупинився.

Нетаньягу не готовий публічно сваритись з Трампом. Частина аналітиків пояснює це відсутністю альтернатив: на відміну від часів Обами, зараз на американських республіканців спиратись можна, а опозиція в США налаштована настільки антиізраїльськи, що її підтримки шукати марно. Інші вказують на прагматику: Нетаньягу розраховує на допомогу Трампа у виборчій кампанії та у справі власного судового процесу. Після завершення короткого протистояння з Іраном прем'єр знову оголосив, що Ізраїль «зберігає за собою право на дії із забезпечення безпеки». Питання лише в тому, якого масштабу — і чи є ця свобода реальною, якщо на півночі не проходить жодного дня без сирен.

Закон про Тору: порятунок чи пастка

Ультраортодоксальні партії в цій каденції фактично залишились без здобутків: закону про звільнення від призову немає, матеріальних преференцій виборці ШАС і «Яадут а-Тора» не отримали. Щоб показати електорату хоч щось, Дері і Ґафні поставили умову: без Основного закону про вивчення Тори право-релігійний блок розпадеться, а ультраортодокси після виборів шукатимуть іншого союзника. Нетаньягу не захотів ризикувати — і цього тижня законопроект отримав схвалення в попередньому читанні.

Початкова редакція прирівнювала учнів єшив і солдатів ЦАХАЛу в правах та пільгах — але під час війни такий параграф обійшовся б надто дорого електорально. Його вилучили. Законопроект набув декларативного характеру. Проте, оскільки йдеться про Основний закон — акт вищої юридичної сили, — ця декларативність може стати вагомим аргументом у майбутніх судових позовах проти призову учнів єшив. БАГАЦ — Верховний суд у функції Вищого суду справедливості — отримає документ, який закріплює вивчення Тори як одну з основоположних цінностей держави. Депутати «Лікуду» Юлій Едельштейн і Дан Ілуз попереджають: закон відштовхне від партії чимало виборців. Депутат Моше Соломон («Ціонут Датит») проголосував проти всупереч позиції лідера партії Бецалеля Смотрича — той у відповідь вивів Соломона зі складу всіх комісій.

Праймеріз: кому потрібна демократія в «Лікуді»

Лише три ізраїльські партії проводять внутрішні демократичні вибори до передвиборного списку: «Лікуд», «Ціонут Датит» і «Демократим». Але оточення Нетаньягу вже кілька тижнів обговорює відміну або серйозну зміну системи праймеріз. На порядку денному — два варіанти: повна відміна праймеріз і повернення до «розподільчої комісії», або надання прем'єру права на кооптацію великої кількості особистих кандидатів у список. Обидва дають Нетаньягу майже необмежений контроль над майбутньою фракцією. Обидва зустрічають внутрішній спротив: члени ЦК не готові добровільно відмовитись від важелів впливу, які їм дають праймеріз.

Опозиція: Айзенкот проти Беннета

11 червня соціолог Дуді Гасід опублікував опитування для газети «Ісраель а-Йом»: партія «Яшар» Ґаді Айзенкота вперше обійшла блок «Беяхад» Нафталі Беннета. Тенденція ослаблення блоку Беннет — Лапід і посилення Айзенкота очевидна всій системі. «Лікуд» уже розпочав кампанію нападок на Айзенкота із спробою оголосити його лівим — хоча той активно шукає діалогу з представниками релігійного сіонізму і поселенського руху. Матан Каана грає в цьому ключову посередницьку роль. Сам Айзенкот вдарив по Беннету: «Прем'єр-міністр, який очолює партію з шістьма мандатами, — це передусім не демократично».

В арабському секторі партії ХАДАШ, БАЛАД і ТААЛ близькі до угоди про об'єднання — без РААМ, яка не хоче закривати собі дорогу до коаліції. В опозиційному блоці побоюються, що успіх такого об'єднання відбере мандати в партій, що претендують сформувати уряд без Нетаньягу.

Що стосується самого прем'єра — Трамп, відповідаючи журналістам, не став ухилятись від запитання про участь Нетаньягу у виборах і цілком відверто сказав, що «точно не знає». Чи це незнання — чи натяк? У «Лікуді» поспішили запевнити: Нетаньягу балотуватиметься і переможе. Але чутки про намір прем'єра піти з політики до виборів не вщухають уже давно.