Напередодні чергових виборів в Ізраїлі, що традиційно розділяють політичний ландшафт на правий та центристсько-лівий блоки, професор Вейман, дослідник політичної комунікації та пропаганди з Школи управління Університету Райхмана, пропонує альтернативну стратегію для опозиційних сил. Замість звичного протистояння навколо особистостей та спроб знайти єдиного лідера, здатного конкурувати з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньягу, аналітик закликає до об'єднання навколо ідеї «вулика» – команди висококваліфікованих міністрів.


Професор Вейман зазначає, що протягом багатьох років центристсько-лівий блок не зміг об'єднатися в єдину потужну силу через розбіжності в поглядах, особисті амбіції лідерів та минулі образи. Це дозволило Нетаньягу, як «беззаперечному королю», успішно консолідувати правий та ультраправий табір, попри взаємну антипатію між окремими його членами, такими як Бен-Гвір та Смотрич.


Стратегія «вулика без короля»

З огляду на нездатність опозиції висунути єдиного харизматичного лідера, Вейман пропонує зосередитися на представленні виборцям привабливого та компетентного складу майбутнього уряду. За його словами, сила альтернативи не в протистоянні Нетаньягу як особистості, а в протиставленні його уряду. «Вулик» опозиції може складатися зі значно якісніших людей порівняно з нинішнім, досить «жалюгідним» складом кабінету Нетаньягу.


Наприклад, виборцям пропонується обрати «новий та перспективний вулик» з Нафталі Беннетом на посаді прем'єр-міністра, Гаді Айзенкотом як міністром оборони, Яїром Лапідом – міністром закордонних справ, Авігдором Ліберманом – міністром фінансів, а Яїром Голаном – міністром національної безпеки. Кожен з цих кандидатів, на думку Веймана, перевершує нинішніх міністрів, таких як Амасалем, Бен-Гвір, Кац, Май Голан, Смотрич, Кіш або Шіклі.


Суть стратегії: «Проти короля Нетаньягу (і, звичайно, королеви-матері) необхідно поставити вулик особистостей: вулик без короля проти короля без вулика». Така кампанія не вимагає об'єднання партій, дозволяючи зберегти політичне розмаїття центристсько-правих, центристських та лівих списків. Однак вона передбачає готовність кожного потенційного члена «вулика» погодитися представити себе як частину майбутньої коаліції.


Замість того, щоб атакувати один одного або марно намагатися замінити Нетаньягу в його ж форматі, альтернативні партії повинні вести кампанію обіцянок: «Якщо ви оберете одну з партій, що є альтернативою Нетаньягу, ви отримаєте уряд якісного складу». Професор Вейман переконаний, що більшість ізраїльського суспільства здатна розрізнити досвідченого Лібермана від невдахи-аматора Смотрича, слабкого Каца від досвідченого в питаннях безпеки Айзенкота, Май Голан від Яїра Голана, Йоава Кіша від Йоава Сегаловича, Ідіт Сільман чи Міріам Строк від Наами Лазімі, Ефрат Райтан чи Мерав Бен-Арі.


Стратегія «вулика» також дозволить заздалегідь домовитися про принципи формування коаліції (наприклад, за узгодженим ключем мандатів на міністра, лідерство на виборах як гарантія прем'єрства або ротація між лідерами). Вона може залучити підтримку від протестних рухів, розчарованих резервістів і навіть розчарованих правих. Для цього потрібні будуть домовленості про спільне ведення частини кампанії – гібридна кампанія, де кожна партія веде свою виборчу кампанію, а частина кампанії є спільною, де альтернатива Нетаньягу протиставляє йому більш перспективний, надійний та успішний «вулик».


Вплив на українську громаду та відносини Ізраїлю з Україною

Внутрішньополітична стабільність та якість управління в Ізраїлі мають прямий вплив на його зовнішню політику, зокрема на відносини з Україною та підтримку української громади в країні. Уряд, сформований з досвідчених та компетентних міністрів, як пропонує професор Вейман, може забезпечити більш послідовну та передбачувану зовнішню політику. Це особливо важливо в контексті повномасштабної війни в Україні, оскільки стабільний ізраїльський уряд може ефективніше координувати гуманітарну допомогу, дипломатичну підтримку та участь у повоєнному відновленні України.


Для української громади в Ізраїлі, що значно зросла після лютого 2022 року, стабільний та ефективний уряд означає більшу передбачуваність у міграційній політиці, доступ до соціальних послуг та підтримку інтеграційних програм. Уряд, зосереджений на компетентності та спільній роботі, ймовірно, буде більш чутливим до потреб репатріантів та тимчасових мешканців, включаючи біженців з України.


Крім того, чітка та єдина зовнішньополітична позиція Ізраїлю, яку може забезпечити «вулик» злагоджених міністрів, зміцнить імідж країни як надійного міжнародного партнера. Це може сприяти поглибленню двосторонніх зв'язків між Ізраїлем та Україною, залученню інвестицій та розвитку спільних проектів, що є критично важливим для України в період її відбудови. Обговорення стратегій формування уряду, що базуються на професіоналізмі та досвіді, відображає ширше прагнення до ефективнішого управління, що в кінцевому підсумку піде на користь усім мешканцям Ізраїлю, включно з українською громадою.