Контекст: дестабілізація правого блоку

Беньямін Нетаньягу, голова уряду Ізраїлю, стикається з серйозними внутрішніми викликами в правому таборі на етапі підготовки до виборчих процесів. Ситуація ускладнюється тим, що партія «Га-Цийонут Га-Датіт» (Релігійний сіонізм), очолювана Бецалелем Смотричем, балансує на межі електорального бар’єру, що викликає занепокоєння серед стратегів коаліції. Паралельно з цим, Офер Вінтер, який активно демонструє політичні амбіції, наполягає на самостійній участі у виборах, що створює додаткові ризики для цілісності блоку.

У політичних колах циркулюють припущення щодо створення нової поміркованої правої партії, яка могла б залучити електорат «Лікуду». Серед потенційних фігур називають Юлія Едельштейна, Моше Кахлона та Гілада Ердана. Хоча наразі цей сценарій залишається теоретичним, аналітики відзначають, що поява такого політичного гравця може як посилити, так і послабити позиції Нетаньягу, залежно від того, які саме голоси вдасться акумулювати. Окремим фактором залишається Аві Маоз, голова партії «Ноам», який орієнтується на вкрай правий електорат і наразі має один мандат.

Стратегічна дилема прем’єр-міністра

Беньямін Нетаньягу наразі обмежений у часі та ресурсах через інтенсивну роботу на іранському напрямку та взаємодію з адміністрацією Дональда Трампа. За словами високопоставлених політичних джерел, саме ці зовнішньополітичні та безпекові пріоритети відволікають прем’єра від врегулювання внутрішніх суперечок у коаліції. Відсутність належної уваги до партійної дисципліни призводить до того, що питання об’єднання правої частини політичного спектра залишається «завислим».

Прем’єр-міністр усвідомлює, що успіх на іранському фронті може стати фундаментом його передвиборчої кампанії. Саме результати в цій сфері, на думку аналітиків, визначать тон майбутніх перегонів та дату виборів. Нетаньягу прагне уникнути ризиків, притаманних минулим кампаніям, і бере на себе відповідальність за формування єдиного правового фронту, на відміну від опозиційного блоку.

Електоральна стратегія та боротьба за голоси

Беньямін Нетаньягу через внутрішні дослідження та опитування намагається розробити план повернення 2-3 мандатів, які перейшли до опозиційного табору. Наразі в оточенні прем’єра триває дискусія щодо вектора кампанії. Перший варіант передбачає акцент на правових питаннях для мобілізації ядерного електорату та підвищення явки. Другий варіант — ведення більш державницької, поміркованої риторики для залучення вагаючихся виборців.

Існує думка, що Нетаньягу спробує поєднати обидва підходи, використовуючи свою здатність звертатися до різних сегментів аудиторії одночасно. Паралельно розглядається варіант тиску на Авігдора Лібермана, лідера партії «Ісраель Бейтейну», як на єдину іншу праву силу на політичній карті. Проте, у поточному контексті, після 7 жовтня, Ліберман займає жорстку позицію щодо закону про призов ультраортодоксів. Ця розбіжність робить потенційну коаліцію з ним вкрай малоймовірною, оскільки компроміс у питанні призову є неприйнятним для релігійних партнерів Нетаньягу.