Боаз Бісмут, голова комітету Кнесету з питань закордонних справ та оборони, опинився в центрі політичного скандалу, намагаючись реалізувати суперечливий законопроєкт про призов, який фактично закріплює статус-кво для ультраортодоксальної громади. Дії депутата зумовлені жорстким тиском з боку лідерів харедім, які поставили Беньяміну Нетаньягу ультиматум: або закон ухвалюється в їхній редакції, або коаліція втрачає підтримку. Прем’єр-міністр, усвідомлюючи, що без релігійних партій його уряд втратить більшість, делегував Бісмуту завдання «протягнути» ініціативу через комітет.

Політична пастка в комітеті

Спроба Боаза Бісмута використати парламентську трибуну для легітимізації закону, який критики називають «законом про ухилення», перетворилася на тактичний провал. Депутат намагався перекласти відповідальність на Еяля Заміра, запросивши його на засідання комітету. План полягав у тому, щоб отримати від генерального директора Міністерства оборони мовчазну згоду або рекомендацію, яка б «прикрила» політичне рішення коаліції. Умова була жорсткою: або підтримка «закону про призов», або відмова в ухваленні термінових заходів щодо продовження служби в ЦАХАЛі.

Криза кадрів: чому це важливо

Безпекова ситуація в Ізраїлі вимагає негайних рішень через критичний дефіцит особового складу, що загостриться в січні 2025 року, коли термін строкової служби скоротиться до 30 місяців. ЦАХАЛ терміново потребує продовження терміну служби для солдатів строкової та резервістської служби, щоб уникнути колапсу системи оборони. Саме на цьому тиску намагалися зіграти коаліційні політики, вимагаючи від військового керівництва капітуляції в питанні призову харедім в обмін на порятунок кадрового забезпечення армії.

Позиція ЦАХАЛу: екзистенційне питання

Еяль Замір, попри очікування політиків, не піддався на шантаж під час засідання комітету. Хоча він визнав виснаження солдатів строкової служби та резервістів, а також необхідність швидкого розширення армії, він чітко розмежував безпекові потреби та політичні маніпуляції. За його словами, залучення ультраортодоксів до служби є «екзистенційною потребою» держави, а не просто питанням «рівного розподілу тягаря» чи соціальної справедливості. Замір наголосив на очікуванні закону, який відповідатиме реальним національним інтересам, фактично заблокувавши спробу Бісмута використати армію як інструмент для ухвалення сумнівного законопроєкту.

Перспективи коаліційної стабільності

Експерти, зокрема Раам Амінах, колишній голова економічного підрозділу Міністерства оборони, вказують, що цей конфлікт не завершений. Попри успішний «силовий прийом» військового керівництва в комітеті, політичний тиск на Нетаньягу лише зростатиме. Питання про призов залишається головним чинником нестабільності уряду, і ймовірність нових спроб шантажу з боку коаліції в найближчі тижні залишається високою.