Вибори до Кнесету 26-го скликання, що згідно з рішенням Верховного суду Ізраїлю мають відбутися не пізніше 27 жовтня 2026 року, стануть найбільш критичною точкою в історії сучасної ізраїльської державності. Політична ситуація станом на квітень 2026 року свідчить про те, що країна перебуває у стані глибокої внутрішньої трансформації, де традиційні ідеологічні блоки розмиваються під тиском нових безпекових реалій та потреби в оновленні суспільного договору. Ці вибори фактично стануть референдумом щодо спадщини катастрофічних подій 7 жовтня 2023 року, ефективності воєнних операцій проти Ірану та Хезболли, а також фундаментального питання про рівність цивільних обов’язків у ізраїльському суспільстві.


Політична географія: Блокова система та електоральна динаміка

Станом на середину квітня 2026 року ізраїльське політичне поле характеризується крайньою нестабільністю чинної коаліції прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу. Хоча уряд спромігся прийняти державний бюджет 30 березня 2026 року, що дозволило уникнути автоматичного розпуску парламенту, електоральні рейтинги партій коаліції демонструють стабільне зниження. Головною причиною цього тренду є публічне невдоволення нещодавно оголошеним припиненням вогню з Іраном, яке значна частина ізраїльського суспільства сприйняла як передчасну поступку під тиском адміністрації США.


Порівняльна таблиця електоральних прогнозів (Квітень 2026)

Нижче наведені дані останніх опитувань, проведених провідними дослідницькими центрами та медіа-групами. Ці цифри демонструють розподіл 120 місць у Кнесеті у разі проведення виборів «сьогодні».


Проблема військового призову та «Внутрішній контракт»

Центральною віссю політичного конфлікту в Ізраїлі у 2026 році стало питання призову ультраортодоксальних євреїв (Харедім). Після двох років інтенсивної війни на декількох фронтах ЦАХАЛ зіткнувся з критичною нестачею особового складу, що зробило подальше звільнення десятків тисяч студентів єшив від служби неможливим з точки зору національної безпеки.


Йоаз Гендель, лідер нової партії «Резервісти» (HaMiluimnikim), зробив це питання головним у своїй кампанії. Його партія пропонує радикальну модель «Служби для всіх», яка передбачає:

  • Криміналізацію ухилення від служби на рівні з дезертирством.

  • Позбавлення права голосу та права бути обраним для тих, хто не пройшов військову або альтернативну службу.

  • Скасування будь-яких державних субсидій для інституцій, що заохочують ухилення.


Це питання створює непереборний розкол у чинній коаліції. Ультраортодоксальні партії ШАС та «Ягадут га-Тора» погрожують виходом з уряду в разі прийняття будь-якого закону про призов, тоді як світська частина суспільства та резервісти заявляють, що більше не готові нести цей тягар поодинці. Поява партії «Маїм Хаїм» (Mayim Chaim) під керівництвом рабина Хаїма Абергеля, яка виступає за призов Харедім та запровадження світських предметів у єшивах, свідчить про те, що розкол почався навіть всередині ультраортодоксального сектору.


Нова безпекова доктрина та операція «Ревучий лев»

Зовнішньополітичний контекст виборів визначається наслідками операції «Ревучий лев» проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого 2026 року. Хоча Ізраїль та США завдали безпрецедентних ударів по іранській інфраструктурі, політичні результати кампанії залишаються спірними.


Громадська думка Ізраїлю щодо перемир'я є переважно негативною. Згідно з опитуванням Kan, 56% респондентів виступають проти припинення вогню, вважаючи, що воно дає режиму аятол час на перегрупування. Опозиційні лідери, зокрема Яір Лапід, називають це «дипломатичною капітуляцією», стверджуючи, що Нетаньягу дозволив США відсторонити Ізраїль від прийняття стратегічних рішень.


Цей безпековий песимізм безпосередньо транслюється в політичні рейтинги: більшість виборців, які розчаровані ходом війни, схиляються до підтримки Беннета або Айзенкота, які пропонують жорсткішу та ініціативнішу доктрину превентивних ударів. Зокрема, Бенні Ганц у листопаді 2025 року представив концепцію «мислення 1948 року», закликаючи до повної відмови від стратегії «управління конфліктом» на користь його вирішення силовим шляхом.


Економічний стан та бюджетна стійкість

Незважаючи на геополітичну турбулентність, економіка Ізраїлю демонструє високий ступінь життєздатності. Прогнози провідних міжнародних інституцій (ОЕСР, МВФ) на 2026 рік вказують на стабільне зростання ВВП на рівні 3.9% - 4.9%.


Важливо відзначити, що дефіцит бюджету у 2025 році знизився до 4.7% з пікового показника 6.8% у 2024 році, що стало можливим завдяки розширенню податкової бази та стійкості хайтек-сектору. Технологічні компанії продовжують залучати капітал, оскільки їхній інноваційний потенціал залишається конкурентоспроможним навіть у воєнний час. Оборонний сектор, що становить 8% загального експорту, переживає справжній бум через глобальний інтерес до ізраїльських систем ППО та БПЛА, що пройшли перевірку у зіткненнях з іранськими загрозами.


Консолідація лівого табору: Створення партії «Демократи»

На лівому фланзі ізраїльської політики відбулася історична подія — злиття партій «Авода» та «Мерец» у єдину структуру під назвою «Демократи» (HaDemokratim) у липні 2024 року. Очолив об'єднання Яір Голан, колишній заступник начальника Генштабу, який переміг на праймеріз «Аводи» з приголомшливим результатом.


Партія «Демократи» пропонує чітку альтернативу правому уряду:


  • Державний устрій: Прийняття Основного закону про законодавство та посилення інститутів демократичного контролю.

  • Зовнішня політика: Створення регіонального альянсу проти «осі зла» та відновлення переговорів про дві держави як єдиного шляху до довгострокового миру.

  • Релігія та держава: Запровадження цивільних шлюбів, робота громадського транспорту в шабат у світських громадах та визнання всіх течій юдаїзму.


Станом на квітень 2026 року опитування дають «Демократам» 9-13 мандатів, що робить їх стабільною силою в опозиційному блоці. Яір Голан зумів залучити до партії багатьох лідерів протестного руху 2023-2025 років, включаючи представників організації «Брати та сестри по зброї».


Арабський сектор: Боротьба за єдність

Арабське населення Ізраїлю (20%-21% громадян) перебуває у стані глибокої апатії та розчарування. Після виходу Мансура Аббаса (партія Раам) з опозиційного альянсу та подальшої фрагментації арабських списків у 2022 році, представництво сектору в Кнесеті впало нижче його демографічної ваги.


У січні 2026 року в місті Сахнін лідери чотирьох арабських партій — Раам, Хадаш, Тааль та Балад — підписали декларацію про намір відновити «Об'єднаний список» (Joint List). Головним стимулом стала хвиля злочинності в арабському секторі, з якою уряд Нетаньягу, на думку активістів, не бажає боротися.


Проте реальне об'єднання залишається під питанням через глибокі розбіжності:

  1. Раам (Мансур Аббас): Прагне бути частиною будь-якої коаліції (навіть з Лікудом) для отримання бюджетів. Вимагає, щоб блок був лише технічним, з правом розділення після виборів.

  2. Балад (Самі Абу Шехаде): Категорично проти будь-якої співпраці з сіоністськими партіями та виступає за перетворення Ізраїлю на «державу всіх громадян».

  3. Хадаш-Тааль: Займають проміжну позицію, готові підтримувати антинетаньягівський блок «ззовні», але не входити до уряду.


Опитування показують, що єдиний список може отримати 14-15 мандатів, що автоматично зробить його «королем ситуації», без якого жоден із сіоністських блоків не зможе сформувати стійкий уряд.


Аналітичні висновки та прогнозні сценарії

На основі зібраних даних можна виділити три ключові тренди, що визначатимуть результат виборів у жовтні 2026 року:


Сценарій 1: Уряд «Національної Сіоністської Єдності»

Беннет та Айзенкот створюють спільний список, який отримує близько 35-40 мандатів, стаючи найбільшою силою в Кнесеті. Вони формують коаліцію з «Єш Атід», «Демократами», «Ісраель Бейтену» та частиною «Лікуду» (без Нетаньягу). Це дозволяє провести закон про призов Харедім та розпочати конституційний процес.


Сценарій 2: Нескінченний пат

Блоки залишаються розділеними (55 на 55 мандатів), а арабські партії відмовляються підтримувати будь-якого кандидата через позицію Беннета щодо їхнього виключення з коаліції. Це призведе до політичного паралічу та потенційних шостих виборів за короткий період.


Сценарій 3: Повернення Нетаньягу через «праву мобілізацію»

У разі поновлення активних бойових дій з Іраном або Хезболлою перед самими виборами, частина виборців може повернутися до «Лікуду» за принципом «не змінюють коня на переправі». Проте цей сценарій вимагає, щоб дрібні праві партії (Смотрич, Ганц) якимось дивом подолали поріг, що наразі виглядає малоймовірним.


Вибори 2026 року стануть моментом істини для Ізраїлю. Суспільство вимагає лідерства, яке зможе поєднати військову силу з внутрішньою справедливістю та стратегічною далекоглядністю. Перерозподіл мандатів від традиційних партій до нових рухів резервістів та центристських генералів свідчить про те, що Ізраїль готовий до зміни парадигми управління.