Переговори між Сполученими Штатами та Іраном, що відбулися в Ісламабаді, завершилися безрезультатно. В Ізраїлі цей підсумок не розцінюють як остаточний розрив відносин, але й не вважають звичайною переговорною паузою, що свідчить про глибокі розбіжності між сторонами.

 

Логіка переговорного процесу підтвердила цю тезу: майже 21 година обговорень не принесла жодних рішень. Після від'їзду делегації з Пакистану риторика Вашингтона стала помітно жорсткішою. У центрі суперечки тепер не лише ядерна програма, а й питання Ормузької протоки, вплив на світовий ринок нафти та політичні наслідки для президента Дональда Трампа.

 

В Ізраїлі не виключають подальших спроб домовитися, теоретично навіть у межах чинного режиму припинення вогню. Проте впевненості у цьому немає, адже США зараз здатні швидко ухвалювати рішення.

 

Особливу увагу привернула заява віцепрезидента США Джей Ді Венса, який зазначив, що Іран відмовився брати на себе зобов'язання щодо ядерної зброї, назвавши пропозицію Вашингтона остаточною. В Єрусалимі це розцінили як сигнал про майже вичерпаний ресурс для переговорів.

 

Позиція Ізраїлю залишається непохитною. Питання стосується не лише збагаченого урану, а й усієї ядерної інфраструктури — центрифуг, підземних об'єктів та можливостей швидкого відновлення програми. Без вирішення цих аспектів будь-яка угода розглядається як тимчасове рішення.

 

За оцінками, Іран, навпаки, виходить з іншої логіки, вважаючи, що тиск сильніше діє на США. Ключовим інструментом є контроль над Ормузькою протокою. Будь-які ризики для поставок нафти миттєво впливають на ціни, а отже, і на внутрішню ситуацію в Сполучених Штатах.

 

Для Дональда Трампа це дуже чутливе питання. Зростання цін на паливо прямо б'є по його рейтингу, особливо напередодні проміжних виборів. Тому навіть проміжний варіант без війни може стати проблемою, якщо він не забезпечить стабільності на ринку.

 

В Ізраїлі також обговорюють сценарій, за якого європейські країни спробують домовитися з Іраном окремо, принаймні щодо судноплавства в Ормузькій протоці. Про це свідчать переговори президента Франції Еммануеля Макрона з президентом Ірану та відкриття посольства Іспанії в Тегерані. Цей варіант вважається менш небезпечним, але містить ризик надання режиму аятолл додаткових фінансових ресурсів для відновлення.

 

Якщо переговори остаточно зайдуть у глухий кут, військовий варіант знову постане на порядок денний. У цьому випадку ключове питання полягає в тому, наскільки далеко готові піти США. Наразі ситуація залишається невизначеною, а наступний крок визначить, чи буде ще одна спроба домовитися, чи події підуть за іншим сценарієм.