Дональд Трамп повернувся до Вашингтона після офіційного візиту до Китаю та одразу опинився перед стратегічним вибором. За даними джерел, знайомих із ситуацією, опублікованими The New York Times, США та Ізраїль розпочали «інтенсивну підготовку» до можливого відновлення ударів — найбільш масштабні заходи з моменту запровадження режиму перемир'я. Рішення може бути ухвалено вже наступного тижня.

В інтерв'ю для CNN та BFM Трамп відкрито відкинув останню мирну ініціативу Тегерана, назвавши її «абсолютно неприйнятною» та «дурною». Водночас американський лідер підкреслив, що не має впевненості в досягненні угоди найближчим часом, але наголосив на «критичній важливості» компромісу саме для іранського режиму: «Якщо домовленостей не буде — іранській владі буде дуже важко виживати під тиском». Позиція щодо ядерного питання залишається незмінною: «Вони обіцяли віддати ядерний „пил", все, що ми хотіли. Але щоразу, коли ми укладали угоду, наступного дня вони казали, що нічого не обговорювали. Це повторювалося п'ять разів. Тому в них не може бути ядерної зброї».

У Пекіні Трамп обговорював іранське питання з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, однак не звертався до нього з проханням тиснути на Тегеран, попри стратегічну залежність Пекіна від нафтогазових поставок через Ормузьку протоку. Китайська сторона обмежилася загальними заявами про необхідність розблокування судноплавства.

Два сценарії Пентагону: бомбардування або десант в Ісфагані

Пентагон підготував для президента дві принципово різні опції. Перша — відновлення операції «Епічна лють» (Epic Rage): масовані авіаційні удари по військових об'єктах та ключовій інфраструктурі Ірану. Друга — наземна спецоперація для нейтралізації ядерних матеріалів, схованих глибоко під землею, зокрема в районі ядерного центру в Ісфагані.

Для реалізації другого варіанта ще в березні до регіону перекинули кілька сотень бійців сил спеціальних операцій. Однак військові стратеги попереджають: така операція вимагатиме підтримки тисяч солдатів і несе надвисокий ризик прямого зіткнення з іранськими силами, що може перерости у повномасштабну наземну війну.

Готовність угруповання підтвердив генерал Ден Кейн, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США, під час виступу перед підкомітетом Сенату з питань безпеки: 50 тисяч військовослужбовців, дві авіаносні ударні групи, понад десяток есмінців та десятки винищувачів перебувають у режимі очікування. «Жоден супротивник не повинен помилятися, вважаючи нашу стриманість відсутністю рішучості», — заявив генерал.

Розвідданні: 30 із 33 ракетних майданчиків Ірану знову активні

Ситуацію ускладнюють свіжі розвідувальні дані. За інформацією американських спецслужб, Іран відновив оперативний доступ до 30 із 33 ракетних майданчиків уздовж Ормузької протоки — це пряма загроза для військових кораблів та нафтових танкерів США. Крім того, в регіоні зосереджено близько 5000 морських піхотинців та 2000 десантників із 82-ї повітрянодесантної дивізії, які очікують подальших наказів.

Окремим ускладнювальним фактором є питання про реальну владу в Тегерані. Новий верховний лідер Ірану Моджтаба Хаменеї — 56-річний син убитого аятоли Алі Хаменеї — з березня 2026 року не з'являється на публіці. За даними Reuters, він отримав важкі травми обличчя та ніг під час авіаудару по Тегерану 28 лютого, в якому загинув його батько, а також дружина, зять та невістка. Американська розвідка не має візуального підтвердження його місцеперебування: Хаменеї не користується електронними засобами зв'язку й спілкується виключно через особистих посередників. Держсекретар США Марко Рубіо охарактеризував іранську систему управління як «роздроблену та дисфункціональну», що створює додаткові труднощі для будь-яких переговорів.

Внутрішній розкол у Вашингтоні та «пакистанський канал»

Адміністрація Трампа перебуває у стані внутрішнього розколу. Посадовці Пентагону та частина оточення президента наполягають на агресивному підході — точкових ударах для примусу Тегерана до поступок. Прихильники дипломатії закликають до стриманості. За даними CNN, «вичерпання терпіння» у Білому домі пов'язане саме з тривалою стагнацією переговорного процесу та перекриттям Ормузької протоки.

Водночас з'явились ознаки альтернативних каналів комунікації. Міністр внутрішніх справ Ірану Іскандар Мумені під час зустрічі з пакистанським колегою Мохсином Накві обговорив питання безпеки та торгівлі. За даними Аль-Арабія, Пакистан фактично виступає посередником, передаючи Тегерану конкретні запити Вашингтона. Зафіксований «позитивний прогрес» у питанні розблокування Ормузької протоки. Іранське агентство Нур Ньюз підтвердило обговорення перспективи відновлення мирних переговорів. Деякі американські чиновники, однак, застерігають: Пакистан нерідко передає США більш оптимістичну версію іранської позиції, ніж та, яка відображає реальність.

«Північнокорейський сценарій»: чого бояться аналітики

Експерти з міжнародної безпеки б'ють на сполох. Колишній переговорник адміністрацій Обами та Байдена Роб Маллі та Тріта Парсі з Quincy Institute for Responsible Statecraft попереджають: іранська влада сприймає непередбачуваність Трампа як ознаку відчаю. Агресивна риторика, на їхню думку, лише підштовхує Тегеран до копіювання «північнокорейської моделі» — прискореного створення ядерної бомби як єдиної гарантії виживання режиму.

Посилює тиск і внутрішньополітична ситуація в США: наближення проміжних виборів у листопаді та зниження рейтингів президента, пов'язане саме з тривалим конфліктом. Представники Уолл-стріт вимагають якнайшвидшого завершення протистояння, яке дестабілізує ринки. Дональд Трамп наразі балансує між бажанням швидкої перемоги та страхом втягнути США у нову затяжну війну на Близькому Сході. Остаточного рішення не ухвалено.